Методичні вказівки для студентів стоматологічного факультету з дисципліни «Фізична реабілітація та спортивна медицина»

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Донецький національний медичний університет

Кафедра медичної реабілітації

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для студентів стоматологічного факультету

з дисципліни «Фізична реабілітація та спортивна медицина»

ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Донецький національний медичний університет МОЗ України

Кафедра медичної реабілітації

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для студентів стоматологічного факультету

з дисципліни «Фізична реабілітація та спортивна медицина»

Методичні вказівки підготували: д.мед.н., професор В.М. Сокрут – завідувач кафедри медичної реабілітації ДонНМУ; к.мед.н., доцент Алексєєва Л.А. — доцент кафедри медичної реабілітації ДонНМУ

Методичні вказівки обговорено на засіданні кафедри “01 ” вересня 2016 р.

Протокол № 2

Завідувач кафедри – д.мед.н. Сокрут В.М. ___________________

Методичні вказівки ухвалено на засіданні циклової комісії «___02_»____09______2016 р.

Протокол №

Голова циклової методичної комісії д.мед.н., професор М.В. Єрмолаєва _______

2016

Модуль 1. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА СПОРТИВНА МЕДИЦИНА

Змістовий модуль 1. «Спортивна медицина»

Конкретні цілі:

Засвоїти основні завдання, форми й особливості медичного контролю під час занять фізичними вправами.
Оволодіти методикою комплексного лікарського обстеження, включаючи дослідження та оцінку фізичного розвитку, функціональних здібностей організму та стану здоров’я людини.
Оволодіти методикою діагностики ступеня функціональних розладів зубо-щелепної системи у хворих стоматологічного профілю.
Аналізувати дані обстеження та формувати лікарський висновок.
Оцінювати толерантність до фізичних навантажень та різні ступені стомлення при виконанні фізичних вправ.
Діагностувати ранні ознаки перевтоми, передпатологічні та патологічні стани, що виникають при неадекватних фізичних навантаженнях, знати засоби їх профілактики та надавати при цьому невідкладну допомогу.

Тема 1. Сучасні уявлення про фізичну реабілітацію і спортивну медицину. Поняття про медичний контроль. Визначення та оцінка фізичного розвитку.

Фізична реабілітація та спортивна медицина в історичному аспекті. Сучасні уявлення про фізичну реабілітацію і спортивну медицину, та їх значення в системі медичної допомоги. Вплив фізичних навантажень різної інтенсивності на організм людини. Мета, завдання та зміст медичного контролю під час занять фізичними вправами. Комплексна методика лікарського обстеження осіб, що займаються фізичними вправами. Фізичний розвиток людини та фактори, що його визначають. Дослідження та оцінка фізичного розвитку.

Актуальність. Фізична реабілітація та спортивна медицина як навчальна дисципліна базується на вивченні студентами анатомії людини, фізіології, патофізіології, пропедевтики внутрішньої медицини, пропедевтики ортопедичної стоматології; забезпечує послідовність та взаємозв’язок з профілактикою стоматологічних захворювань, хірургічною стоматологією, ортопедичною стоматологією, неврологією, нейростоматологією та іншими предметами навчального плану, що передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування умінь застосування знань з фізичної реабілітації та спортивної медицини в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності;навчає ефективно та своєчасно використовувати засоби фізичної реабілітації в комплексному відновному лікуванні хворих стоматологічного профілю;забезпечує попередження передпатологічних та патологічних станів, що виникають при нераціональному застосуванні фізичних вправ;навчає застосовувати індивідуальні рекреаційно-оздоровчі режими рухової активності для профілактики професійних захворювань у лікарів-стоматологів.

Головна мета (основна) вивчення дисципліни є формування у студентів цілісного уявлення про можливості, форми і методи медичного контролю при проведенні фізичної реабілітації, розуміння значення своєчасного застосування засобів фізичної реабілітації в комплексному лікуванні і реабілітації хворих стоматологічного профілю, а також в попередженні професійних захворювань у лікарів-стоматологів.

Кінцеві цілі вивчення дисципліни:

Визначати ключові поняття фізичної реабілітації і спортивної медицини як клінічної дисципліни.
Вміти аналізувати і прогнозувати вплив фізичних навантажень на організм людини за даними медичного контролю та призначати рухові режими і засоби фізичної реабілітації відповідно до стану здоров’я, характеру функціональних розладів зубо-щелепної системи, функціональних здібностей організму та толерантності до фізичних навантажень.
Вибирати і застосовувати методи фізичної реабілітації в комплексному лікуванні хворих стоматологічного профілю для більш швидкого відновлення здоров’я, збереженні якості життя та попередження або ліквідації наслідків патологічного процесу.
Вміти оцінювати ефективність застосування засобів фізичної реабілітації.

Для досягнення цілей навчання необхідні базисні знання-уміння:

Засвоїти основні завдання, форми й особливості медичного контролю під час занять фізичними вправами.
Оволодіти методикою комплексного лікарського обстеження, включаючи дослідження та оцінку фізичного розвитку, функціональних здібностей організму та стану здоров’я людини.
Оволодіти методикою діагностики ступеня функціональних розладів зубо-щелепної системи у хворих стоматологічного профілю.
Аналізувати дані обстеження та формувати лікарський висновок.
Оцінювати толерантність до фізичних навантажень та різні ступені стомлення при виконанні фізичних вправ.
Діагностувати ранні ознаки перевтоми, передпатологічні та патологічні стани, що виникають при неадекватних фізичних навантаженнях, знати засоби їх профілактики та надавати при цьому невідкладну допомогу.

Перевірте ступінь своєї підготовки Ви можете, вирівши запропоновані завдання:

Основні розділи спортивної медицини, лікарський контроль, загальна і спортивна патологія, фізіологія та гігієна спорту.

Структура ЛФД. Завдання і зміст лікарського контролю за особами, що займаються фізичною культурою та спортом.

Задачі, організація і зміст лікарського контролю.

Визначення фізичного розвитку, стану здоров’я, медичних груп для занять фізичною культурою.

Обсяг медичного обстеження фізкультурників і спортсменів.

Дослідження фізичного розвитку та опорно-рухового апарату у осіб, що займаються спортом.

Метод антропометричних стандартів для визначення фізичного розвитку.

Метод кореляції для визначення фізичного розвитку.

Метод антропометричних індексів для визначення фізичного розвитку.

Загальні закономірності змін функціонального стану організму під впливом фізичних навантажень.

Динаміка адаптаційних реакцій організму на фізичне навантаження.

Зміни функції кровообігу у нетренованих осіб і спортсменів.

Зміни функції дихання в умовах динамічних і статичних навантажень.

Зміни системи крові, їх характеристика.

Зміни системи травлення в умовах фізнавантажень.

Якщо при виконанні приведених вище тестових завдань виникли труднощі, необхідно звернутися до наступної літератури:

Спортивная медицина.Под ред. Сокрута, Казакова,2009. 780с.

Лікувальна фізкультура та спортивна медицина: Підручник/ Клапчук В.В., Дзяк Г.В., Муравов І.В. та ін.; за ред. В.В. Клапчука, Г.В. Дзяка. – К.: Здоров’я, 1995. – 312 с.

Ликов О.О., Середенко Л.П., Добровольська Н.О. Лікувальна фізкультура при внутрішніх хворобах: Практикум. – Донецьк: Дон. держ. мед. ун-т, 2002. – 163 с.

Лечебная физическая культура: Справочник / Под ред. В.А. Епифанова.-2-е изд. перераб. и доп. – М: Медицина, 2001. – 592 с.

Спортивна медицина (СМ) визначається як наука, що становить складову частину системи охорони здоров’я у сфері фізичної культури та спорту і покликана визначати стан здоров’я, фізичний розвиток і функціональний стан організму фізкультурників та спортсменів, а також здійснювати профілактику, діагностику і лікування захворювань та ушкоджень, пов’язаних із заняттям фізкультурою і спортом.

У СМ виділяють наступні основні напрямки: лікарський контроль за тими, хто займається фізкультурою і спортом, загальна та окрема патологія стосовно фізкультурної та спортивної діяльності, фізіологія і гігієна спорту. Окрім того виділяють наступні напрямки: функціональну спортивну медицину дітей і підлітків, спортивну гінекологію, спортивну кардіологію, спортивну ендокринологію, спортивну фармакологію, спортивну патофізіологію.

Головні завдання лікарсько-фізкультурної служби

Визначення стану та рівня здоров’я, а також відповідності фізичних навантажень функціональним можливостям організму на різних етапах тренувального процесу.
Надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги у разі виявлення відхилень у стані здоров’я, що пов’язані із заняттям спортом.
Участь в управлінні тренувальним процесом.
Санітарно-гігієнічне та медичне забезпечення спортивно-масових заходів і навчально-тренувальних зборів.
Проведення відновного лікування спортсменів після захворювань і травм.
Координація діяльності відділень і кабінетів реабілітації лікувально-профілактичних закладів.

Створена в Україні система організації медичного забезпечення осіб, які займаються фізичною культурою і спортом, передбачає лікарський контроль фізкультурно-оздоровчої діяльності (у виробничій, навчально-виховній та соціально-побутовій сферах), а також занять у самодіяльному масовому спорті та спорті вищих досягнень. Це спортсмени, особи середнього і похилого віку, що займаються оздоровчою фізкультурою в групах здоров’я; діти дошкільних виховних закладів; учні середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних закладів; студенти вищих навчальних закладів, а також інваліди (включаючи дітей з фізичними і розумовими вадами), що займаються фізичною культурою і спортом, які є складовою частиною їх дозвілля, фізичної реабілітації та соціально-трудової адаптації.

Для оцiнки будь-якого показника фiзичного розвитку у досліджуваної особи потрiбно крім вимiру цього показника знати його антропометричний стандарт. Такий стандарт отримують, обчислюючи за допомогою методу математичної статистики основні середнi величини, що характеризують вимiряний пqказник у значної групи осiб, тотожних iз дослiджуваною особою за статтю, віком, соцiальним статусом, професiею або спортивною спецiалiзацiєю. Обчислюють так показники: середню арифметичну величину, що позначається лiтерою М (Mediana), i середнє квадратичне вiдхилення вcix зареєстрованих у групi показникiв вiд цiєi величини, позначуване лiтерою J (сигма). Величина сигми визначає межi так званої типової групи (норми) для кожної ознаки фiзичного розвитку. Так, нормальнi величини для кожної ознаки становлять iнтервал вiд М + а до М — а. До групи осiб, обмежених такими показниками, включається близько 72% ycix дослiджуваних осiб. У 28 % осiб, якi опинилися за межами норми, показники фiзичного розвитку бiльше нiж М + а або менше нiж М — а.. Зрозумiло: що менша величина сигми, то менший «розкид» показникiв у групi, тобто вона «щiльнiша» за показниками.

Для оцiнки кожного конкретного показника фiзичного розвитку треба вiд вимiряного показника вiдняти М, а отриману рiзницю, враховуючи знак, роздiлити на величину сигми. Якщо результат дiлення буде в межах 0+0,5 сігми то таку ознаку фiзичного розвитку треба оцiнити як «середню»; якщо результат буде в межах +0,5… + 1,0 сігми — як «вищу вiд середньoї», в межах + 1,0… +2,0 сігми — як «високу» i понад +2,0 сігми — як «дуже високу». Вiдповiдно результат дiлення в межах -0,5…-1,0 сігми — «нижча вiд середньої», -1,0… до -2,0 сігми -«низька» і нижче вiд -2,0 сігми -«дуже низька».

Метод кореляції, тобто взаємозв’язку, спiввiдношення, дaє можливiсть оцiнити в об’єктивних кiлькicних показниках певнi сторони бiологiчної органiзацiї людини. Чим бiльше взаємозв’язанi мiж собою показники фiзичного розвитку в процесi розвитку органiзму, тим досконалiша його бiологiчна органiзацiя. Зв’язок мiж числовою величиною 2 антропометричних ознак виражається у математичнiй формi коефiцiєнта кореляцiї, який позначається латинською лiтерою г. Позитивним зв’язком є такий, за котрого збiльшення однiєї ознаки (наприклад, зросту) призводить до збiльшення iншої (наприклад, маси тiла). У разi негативної кореляцiї зв’язок зворотний — зменшення однiєї ознаки (наприклад, ЧСС у стані спокою) у процесi зростання тpeнoвaнocтi поєднується iз збiльшенням iншої (наприклад, ЖЕЛ). Граничне значения г дорiвнює + 1; чим ближче r до одиницi, тим тiснiший зв’язок мiж ознаками.

Метод антропометрuчнuх iндeкciв є спрощеним вapiaнтом визначення корелятивних зв’язкiв мiж ознаками фiзичного розвитку, перевагою його є простота i легкість використання, недолiком — неточнiсть i нелогiчнiсть, пов’язанi з емпiричним пiдходом до розрахункiв. Наприклад, у iндексу Пiньє, за яким розраховується мiцнicть тiлобудови (вона дорiвнює I=P — (М+О), де І — величина iндексу, Р — зрiст у см, М — маса тiла у кг, 0- окружнiсть грудної клiтки), вiд лiнiйних величин (см) вiднiмають об’ємнi (кг).

Кожний з видiв спорту по-своєму видозмiнює фiзичний розвиток людини, особливо пiдлiткiв. Kpiм того, особливостi фiзичного розвитку сприяють досягненню високих результатiв у певних видах спорту (так, атлетично розвинутi спортсмени мають перевагу у спринтi, а легкi, невисокi у стайєрському бiгу). Лiкар повинен враховувати особливостi фiзичного розвитку, рекомендуючи молодiй людинi заняття тим чи iншим видом спорту. Два основних принципи визначають тaкi рекомендацiї: по-перше, використання природних переваг у фiзичному розвитку та функцiональному cтaнi органiзму, якi пiдвищують результативнiсть занять певним видом спорту, i, по-друге, застосування таких занять фiзичними вправами, якi гармонiзують фiзичний розвиток, усуваючи небезпеку надмiрної спецiалiзацiї.

Рекомендована література:

Базова

Спортивная медицина.Под ред. Сокрута, Казакова,2009. 780с.

Медична реабілітація під ред.. В.М.Сокрута, підручник, 2015 р., 576 с.

Кенц В.В., Лобенко О.О., Косовєров Є.О. Фізіотерапія. Медична реабілітація і курортологія. Одеса ,1998. – 79 с.

Боголюбов В.М. (ред.) Медицинская реабилитация. В 3 – х томах. М. – Пермь. 1998.
Санаторно – курортное лечение: Справочник. Под.ред. Г.И.Пономаренко, СПб.,1999. – 208 с.

Боголюбов В.М., Пономаренко Г.И. Общая физиотерапия. Учебник. – М., Медицина. – 1999. – 423 с.

Пономаренко Г.И. Физические методы лечения: Спровочник. – СПб ., 1999.
– 250 с.

Техника и методика физиотерапевтических процедур. М. Медицина 1986.- 127 с.
Допоміжна:

Врачебный контроль в физическом воспитании и спорте: методические рекомендации для студентов ІV курса медицинского факультета / В.С. Соколовский, Н.А. Романова, В.С.Владова и др. – Одесса: Одесс. гос. мед. ун-т, 2001. – 93с.
Граевская Н.Д., Долматова Т.И. Спортивная медицина: Курс лекций и практические занятия. Учебное пособие. – Том 1 и 2.. – М.: Советский спорт, 2004.
Макарова Г.А. Спортивная медицина: учебник. – М.: Советский спорт, 2003. – 480 с.

8.3. Інформаційні ресурси:

http: moodl.bsmu.edu.ua.
moz.gov.ua.

Ситуаційні задачі.

При оперативному лікарському контролі, як правило, визначається і оцінюється у спортсмена: 1 — фізична працездатність, 2 — фізичний розвиток, 3 — склад тіла, 4 — тип реагування системи кровообігу на фізичне навантаження, 5 — м’язова сила спортсмена;
Хворому з хронічною ішемічною хворобою серця на амбулаторному етапі лікування призначають такі фізичні вправи: 1 — глобальні; 2. локальні; 3. переважно ізометричні 4. рефлекторні 5. ідеомоторні;
Для попередження м’язово-суглобових контрактур у хворих з геміплегією після інсульту в ФР застосовується: 1. Плавне тильне згинання стопи з її пронацією 2. Підошовне згинання стопи з її супінацією 3. Швидке одночасне згинання пальців кисті з приведенням великого пальця 4. Згиннання передпліччя з його пронацией 5. Швидке максимально можливе розгинання в колінному суглобі.
При проведенні проби з ізометричним навантаженням кистьовим динамометром для визначення типу реакції системи кровообігу використовується навантаження, що відповідає 1 — максимально можливою силою правої кисті; 2-10% від неї; 3-50% від неї; 4-75% від неї; 5-25% від неї;
Підвищення енерговитрат, за рахунок розщеплення жирів в ФР в осіб з ожирінням, сприяють такі кошти: 1. лікувальна гімнастика 2. пасивні фізичні вправи 3. ідеомоторні вправи 4 — глобальні активні фізичні вправи 5. — дозована ходьба;
Статичні дихальні вправи: 1 — виконуються за участю рухів рук 2 -. супроводжуються нахилом тулуба вперед при видиху 3 — відносяться до ізометричних фізичним вправам 4 — виконуються за участю тільки діафрагми і міжреберних м’язів, 5 — відносяться до пасивних фізичних вправ;
Для стимуляції екстракардіальних механізмів кровообігу в ФР хворого з хронічною недостатністю кровообігу необхідно включати: 1 — ізометричні напруження черевної стінки 2 — ідеомоторні вправи 3 — динамічні вправи з поглибленням діафграмального дихання 4 — форсоване дихання, 5 — вправи з затримкою дихання
Засоби загартовування сприяють: 1 — розвитку м’язової сили 2 — адаптації до короткострокових впливів холоду і сонця 3 — розвитку аеробного витривалості 4. — компенсації рухових порушень, 5 — нормалізації обміну холестерину;
Причиною гравітаційного шоку у спортсмена може бути: 1 — тривале стояння, 2 — порушення режиму харчування, 3 — недостатня кількість вуглеводів в його харчуванні 4 — раптове припинення фізичного навантаження і виключення «м’язового насоса» з кровообігу, 5 — негативні емоції;
Про перевагу тонусу симпатичного відділу ВНС при ортопробі говорить: 1-приріст пульсу на 6 уд / хв. 2 -приріст пульсу на 18уд \ хв 3 — зменшення пульсу 4 — приріст пульсу на 30 уд \ хв, 5 — незмінність пульсу;
Для зниження жирової маси у хворого з ожирінням доцільно використовувати фізичні навантаження: 1 — з ізометричними напруженнями 2 — аеробні максимальної потужності 3 — аеробні в межах 50% аеробних можливостей 4 — анаеробні, 5 — швидкісно-силові;
У ФР хворого з іммобілізацією металлоостеосинтез середньої третини правого стегна після зняття швів доречно призначати: 1 — активні фізичні вправи травмованої кінцівки, 2 — ідеомоторні вправи для нижніх кінцівок, 3 — рефлекторні вправи для нижніх кінцівок, 4 — швидкісно-силові вправи анаеробної спрямованості , 5 — пасивні вправи для травмованої кінцівки;
Ідеомоторні фізичні вправи виконуються: 1 — подумки хворим 2 -. з напругою м’язів без зміни їх довжини 3 — з максимальним споживанням кисню, 4 — зі зміною довжини м’язів і рухами в суглобах, 5 — з активізацією 50% хронотропної резерву;
Для профілактики формування суглобових контрактур у хворого після перенесеного мозкового інсульту використовуються фізичні вправи: 1 — з акцентом на тильне згинання стопи 2. Підошовне згинання стопи; 3. Згинання пальців кисті з приведенням великого пальця 4. Згинання передпліччя та його пронация 5. Приведення плеча;

Для усунення м’язової дистонії яке положення ураженим кінцівкам варто надавати хворому з центральними паралічами: 1. тильного згинання стопи з пронацією її і легким згинання в колінному суглобі 2. згинанні стопи і ротації стегна зовні 3. Максимального розгинання в колінному суглобі з супінацією стопи 4. Приведення плеча розігнутим передпліччям і зігнутими пальцями 5. Відведення плеча з зігнутими пальцями і проніровани передпліччям;
Економізація функції системи зовнішнього дихання внаслідок систематичних адекватних фізичних тренувань проявиться зменшенням: 1 — дихального обсягу 2 — частоти дихання, 3 — життєвої ємності легень, 4 — бронхіальної прохідності, 5 — резерву вдиху;
Для вирішення спеціальних завдань ФР у жінки з вагітністю 30 тижнів і поперечним положенням плода доцільно виконувати вправи: 1 — лежачи на боці, протилежному позиції плода 2 — з ізометричній напрузі черевної стінки 3 — рефлекторні 4 — ідеомоторні, 5 — зі значним підвищенням внутрішньочеревного тиску
Дихальні вправи можна віднести до фізичних вправ: 1 — активним 2 — пасивним 3 — ізометричним 4 — ідеомоторним; 5-спортивно-прикладним;
З метою зниження рівня глікемії у хворих на цукровий діабет в ФР потрібно використовувати вправи: 1. максимальної аеробного можливості хворого 2. середньої аеробної можливості хворого 3 — ізометричні 4 — анаеробної спрямованості, 5 — із затримкою дихання;
Для стимуляції кислотоутворюючої функції шлунка в ФР хворого використовуються фізичні вправи: 1 — динамічні малої інтенсивності і малого об’єму 2 — динамічні малої інтенсивності і великого обсягу 3 — великий інтенсивності і великого обсягу 4 — великої інтенсивності і малого об’єму; 5 — переважно ізометричні;
відставленоу дію фізичних навантажень в тренуванні можна визначити і оцінити лікарським контролем: 1 — оперативним 2 — поточним 3 — під час тренувального заняття 4 — через кілька місяців після тренувальних занять, 5 — етапним;
Найменша навантаження на задні відділи міжхребцевих дисків попереково-крижового відділу буде при положенні хворого 1. Стоячи 2. Сидячи на стільці без спинки 3. Сидячи на ліжку з випрямленими ногами 4. Лежачи на спині з випрямленими ногами 5. Лежачи на спині з зігнутими в колінах ногами
трофічних процесів в руховому апараті хворого з інсультом сприяють засоби ФР: 1. постільний руховий режим 2. рефлекторні фізичні вправи 3. Пасивні фізичні вправи 4. Ідеомоторні фізичні вправи 5. Лікування становищем;
Для індивідуалізації інтенсивності фізичного навантаження в ФР хворого на хронічну ішемічну хворобу серця проводять пробу: 1. ортостатичну; 2.Мартіна-Кушелевьского 3. кліностатичну; 4. велоергометрічну; 5. гіпоксичну
Спеціальним завданням ФР при гіпотонічній гіпокінетичній дискінезії жовчовивідних шляхів є: 1 — попередження дуодено-гастрального рефлюксу. 2-зняття спазмів гладкої мускулатури жовчовивідних шляхів 3 — посилення жовчовиділення за рахунок плавних змін внутрішньочеревного тиску 4 — підвищення тонусу симпатичної ланки ВНС; 5-поліпшення шунтування крові через артеріовенозні анастомози органів черевної порожнини;

Тема 2. Дослідження та оцінка функціонального стану організму

Лікарський висновок.

Актуальність. Медичне забезпечення осіб, які займаються спортом і фізичною культурою, реабілітацію та оздоровлення здійснюють спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, лікарсько-фізкультурні диспансери і під їх організаційно-методичним керівництвом — лікувально-профілактичні заклади охорони здоров’я.

Головна мета навчання (загальна): Вміти визначати предмет, цілі і завдання медичної реабілітації, використовувати методи медичної реабілітації в практичній діяльності лікаря. Вміти визначати приналежність пацієнтів до виду «вегетативного паспорту». Знати показання і протипоказання до призначення реабілітаційних заходів.

Конкретні цілі – знати:

— документи ВООЗ, що стосуються реабілітації;

-нормативні документи МОЗ РБ по реабілітації;

— загальні питання організації служби медичної реабілітології в Україні;

— теоретичні та методологічні основи медичної реабілітації (концепція наслідків хвороби -ICIDH, ICF);

-бланк індивідуальної програми медичної реабілітації;

-клініко-реабілітаційні групи хворих;

-критерію інвалідності;

Для досягнення цілей навчання необхідні базисні знання-уміння:

-за даними огляду і функціональних досліджень сформувати клініко-функціональний діагноз. Передбачити кратність повторення дії для придбання навички

-оцінити функціональний стан і життєдіяльність хворих з тяжкої терапевтичною патологією, що найбільш часто зустрічається. Передбачувана кратність повторення дії для придбання навички по кожній категорії хворих 3-4;

-вибрати засоби і методи реабілітації для перерахованих категорій хворих. Передбачувана кратність повторення дії для придбання навички 3-4.

Для оцінки вихідного рівня знань пропонується відповісти на наступні запитання:

Класифікація фізичних навантажень.
Класифікація функціональних проб.
Оцінка результатів проби Руф’є.
Типи реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження.
Проби із затримкою дихання. Методика проведення та оцінка проб Штанге, Генча.
Методика проведення та оцінка динамічної спірометрії.
Методика проведення та оцінка проби Розенталя.
Загальна характеристика проб для вивчення функціонального стану вегетативної нервової системи.
Методика проведення та трактування результатів орто- та кліностатичної проб.
Визначення фізичної працездатності.
Методика проведення та принципи розрахунку фізичної працездатності при виконанні тесту РWC 170
Методика проведення Гарвардського степ-тесту, оцінка фізичної підготовленості.
Методика визначення максимального споживання кисню.
Розрахунок показника МСК за номограмою Астранда.
Методика проведення та принципи розрахунку фізичної працездатності при виконанні тесту Навакі.
Методика проведення та принципи розрахунку фізичної працездатності при виконанні тесту Купера.

Якщо при виконанні наведених вище завдань виникли труднощі, необхідно звернутися до наступної літератури:

Медична реабілітація під ред.. В.М.Сокрута, підручник, 2015 р., 576 с.

Кенц В.В., Лобенко О.О., Косовєров Є.О. Фізіотерапія. Медична реабілітація і курортологія. Одеса ,1998. – 79 с.

Врачебный контроль в физическом воспитании и спорте: методические рекомендации для студентов ІV курса медицинского факультета / В.С. Соколовский, Н.А. Романова, В.С.Владова и др. – Одесса: Одесс. гос. мед. ун-т, 2001. – 93с.

Граевская Н.Д., Долматова Т.И. Спортивная медицина: Курс лекций и практические занятия. Учебное пособие. – Том 1 и 2.. – М.: Советский спорт, 2004.

Макарова Г.А. Спортивная медицина: учебник. – М.: Советский спорт, 2003. – 480.

Лікарсько-фізкультурний диспансер — центр спортивної медицини, відділення (кабінет) спортивної медицини, медико-біологічного забезпечення збірних команд та резерву (країни, області, міста)відділення (кабінет) спортивної медицини, медичного забезпечення тих, хто займається фізкультурою та спортом (у т.ч. за державними програмами та дитячо-юнацького спорту) відділення діагностики та тестування.

Основні форми лікарського контролю:

Поглиблені лікарські обстеження контингентів населення, котрі займаються фізичною культурою та спортом.
Диспансеризація спортсменів.
Визначення рівня та резерву здоров’я, адаптаційного потенціалу організму з метою прогнозування стану здоров’я.
Консультація лікаря з питань фізкультури та спорту.
Медичне забезпечення спортивно-масових заходів та навчально-тренувальних зборів.
Профілактика спортивного травматизму і патологічного стану, що виникає внаслідок нераціональних занять фізичною культурою та спортом.
Організація та проведення заходів щодо відновлення спортивної працездатності після змагань, важких тренувальних навантажень, реабілітація спортсменів після травм і хвороб.
Лікарсько-педагогічний контроль у процесі навчально-тренувальних занять у групах фізкультури оздоровчого напрямку, а також фізкультурних занять за державними програмами у дитячих дошкільних установах, загально-освітніх школах, ліцеях і вищих навчальних закладах.
Складання та проведення індивідуальних оздоровчих програм, аналіз їх ефективності.
Проведення відновного лікування (реабілітації) спортсменів.

Дослідження фізичного розвитку розпочинається з зовнішнього огляду (соматоскопія). Оцінюють тип будови тіла (нормостенічний, гіперстенічний, астенічний), стан шкіри та слизових оболонок (колір, чиста, волога, еластична, наявність висипок, пігментацій, рубців т.і.), розвиток підшкірно-жирової клітковини (за товщиною горизонтальної складки під нижнім кутом лопатки, як слабкий — до 1 см, помірний — 2-3 см. або значний — більше 3 см), розвиток м’язів за зовнішньою формою, рельєфом та тонусом (слабкий, задовільний та добрий), стан килових воріт (в нормі зовнішнє пахвинне кільце пропускає кінчик мізинця), форму грудної клітки (циліндрична, конічна, плоска, патологічні форми), форму спини (нормальна, кругла, плоска, кругло-запала), наявність патологічних викривлень хребта (кіфози, сколіози, лордози, їх поєднання), форму ніг (нормальні, 0-подібні, X-подібні), стан склепіння стопи (нормальна, сплющена, плоска).

Доповнюють дані зовнішнього огляду антропометричними вимірюваннями: зріст (стоячи та сидячи), вага, обводи голови, шиї, грудної клітки (сантиметрова стрічка розташовується ззаду під нижніми кутами лопаток, спереду у чоловіків по сосковій лінії, у жінок — на рівні прикріплення четвертого ребра до грудини); обвід плеча, передпліччя, талії, стегна, гомілки, плечовий діаметр, боковий та передньо-задній діаметр грудної клітки, розміри тазу.

Для оцiнки фiзичного розвитку можуть бути використаннi наступні методи: антропометричних стандартiв iз кресленням на їx основі антропометричного профiлю, метод кореляцiї, метод антропометричних iндексiв та метод перцентилiв.

Метод антропометричних стандартiв дозволяє порiвняти кожен вимiряний показник iз середнiми величинами цих показникiв фiзичного розвитку, одержаними пiд час обстеження тих груп населення, до яких належить дослiджувана особа. Перевага цього методу полягає у врахуванні конкретних умов життєдiяльностi людини. Принциповою основою методу антропометричних стандартiв є положення про вiдсутнiсть єдиної, узагальненої для рiзних за віком, професiєю тощо людей норми фiзичного розвитку, навпаки, цей метод виходить з дiалектичного уявлення про конкретнiсть тiлобудови, яка залежить вiд конкретних обставив.

Вплив фізичного навантаження на організм. Існує 2 фізіологічні механізми, які забезпечують злагоджену діяльність системи, що до час навантаження «витрачає» енергетичний потенцiал,- нервово-м’язовий апарат, iз системами, які здійснюють діяльнiсть, пiдпорядковану фiзичному навантаженню,- серцево-судинною i дихальною системами. Перший з цих механiзмів дiє швидко, особливо у тренованих осiб. Це механiзм рефлексів iз м’язiв на внутрiшнi органи та обмiн речовин — моторно-вiсцеральнuх рефлексiв. Другий механізм представлений гуморальними змінами. Цей механiзм, на відміну вiд рефлекторного, що включається ще до початку м’язової дiяльностi (умовні рефлекси на наступну фiзичну роботу), починає дiяти лише пiд час роботи м’язiв, коли в тканинах i органах внутрiшньої секреції видiляються i надходять у кров бiологiчно активні речовини. До них належать, насамперед, адреналiн і норадреналiн, що їx виробляють наднирковi залози (кiлькiсть адреналiну може зроcтати від 0,05 до 0,65 нг на 1 мл кровi, норадреналiну — вiд 0,5 до 1,8 нг на 1 мл крові). Kpiм того, функцiональний стан змiнюють iншi гормони i речовини, що виробляються пiд час м’язової дiяльностi – усі вони беруть участь у формуваннi найбiльш сприятливої для дiяльностi органiзму регуляцiї функцiй. Жодна речовина або видiлення органiзму, якi ми вважаємо шлаками чи залишками обмiну речовин, не залишається непридатною — прикладом може бути вуглекислота. 3вичайно, вона є «вiдходом» обмiну речовин, але пiдвищуючи кислотнiсть тканин, вуглекислота зумовлює дуже важливий ефект посиленої дисоцiацiї оксигемоглобiну, що пiдвищує дихання тканин саме тодi, коли рiзко зростає потреба в цьому диханнi.

Особливо необхідно звернути увагу на загальну характеристику впливу фiзичних навантажень на органiзм.

Рекомендована література:

Базова

Спортивная медицина.Под ред. Сокрута, Казакова,2009. 780с.

Медична реабілітація під ред.. В.М.Сокрута, підручник, 2015 р., 576 с.

Кенц В.В., Лобенко О.О., Косовєров Є.О. Фізіотерапія. Медична реабілітація і курортологія. Одеса ,1998. – 79 с.

Боголюбов В.М., Пономаренко Г.И. Общая физиотерапия. Учебник. – М., Медицина. – 1999. – 423 с.

Пономаренко Г.И. Физические методы лечения: Спровочник. – СПб ., 1999.
– 250 с.

Техника и методика физиотерапевтических процедур. М. Медицина 1986.- 127 с.
Допоміжна:

Врачебный контроль в физическом воспитании и спорте: методические рекомендации для студентов ІV курса медицинского факультета / В.С. Соколовский, Н.А. Романова, В.С.Владова и др. – Одесса: Одесс. гос. мед. ун-т, 2001. – 93с.
Граевская Н.Д., Долматова Т.И. Спортивная медицина: Курс лекций и практические занятия. Учебное пособие. – Том 1 и 2.. – М.: Советский спорт, 2004.
Макарова Г.А. Спортивная медицина: учебник. – М.: Советский спорт, 2003. – 480 с.

Інформаційні ресурси:

http: moodl.bsmu.edu.ua.

moz.gov.ua.

Контрольні питання:

Задачі, організація і зміст лікарського контролю.

Визначення фізичного розвитку, стану здоров’я, медичних груп для занять фізичною культурою.

Обсяг медичного обстеження фізкультурників і спортсменів.

Дослідження фізичного розвитку та опорно-рухового апарату у осіб, що займаються спортом.

Метод антропометричних стандартів для визначення фізичного розвитку.

Метод кореляції для визначення фізичного розвитку.

Метод антропометричних індексів для визначення фізичного розвитку

Загальні закономірності змін функціонального стану організму під впливом фізичних навантажень.

Динаміка адаптаційних реакцій організму на фізичне навантаження.

Зміни функції кровообігу у нетренованих осіб і спортсменів.

Зміни функції дихання в умовах динамічних і статичних навантажень.

Зміни системи крові, їх характеристика.

Зміни системи травлення в умовах фізнавантажень.

Тема 3. Дослідження та оцінка функціонального стану зубо-щелепної системи.

Актуальність. Для поліпшення якості лікування пацієнтів лікар стоматолог повинен володіти сучасними методиками дослід-ження функцій зубощелепної системи. Особливо важливо дослі- ментів функціонального стану зубощелепної системи в ортопедичної стоматології при частковій вторинній адентії і дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба. Аналіз функ- нальних показників дозволяє виявити відхилення від нор ми, визначити терміни і план ортопедичного лікування, а також конструкцію протеза. При плануванні лікування одним з важливих етапів є- ється оцінка стану зубних рядів пацієнта, рухів нижньої щелепи, точне визначення співвідношення щелеп і висоти нижнього відділу особи. Однією з основних функцій зубощелепної системи є- ється жування. На функціональний стан зубощелепної системи впливає ряд факторів, серед яких стать, вік, нерв- но-психічний стан, професія пацієнта, своєчасність протезування, час носіння протезів, ступінь атрофії аль- веолярной частини щелеп і альвеолярного відростка, наявність запальних захворювань порожнини рота і інші .

..Чаще Стоматологи визначають функціонально динамічні характеристики зубощелепної системи суб’єктів тивно. Але суб’єктивні методи дослідження малопридатні для оцінки функції внаслідок низької інформативності, значи- ного впливу на точність результатів професійних навичок лікаря і відсутності кількісних критеріїв. Най- більш об’єктивні дані про функціональний стан жувальної ного апарату можна отримати на підставі ступеня ізмельче- ня їжі в процесі жування, при визначенні тонусу і електричного активності м’язів, сили і ефективності жування, тобто функціональні зміни можна виявити спеціальними лабораторними методами дослідження . Для поліпшення ефективності ортопедичного лікування аналіз втрачених або відновлення порушених функцій необхідно проводити, спираючись на точні кількісні дані. В різний час для цього були розроблені різні технічні засоби і методи: осцилографічний, фотогра- фического, кінематографічний, рентгенографічний, метод фазових детекторів, метод покадрового аналізу панхроматіче- ського фільму.

Загальна мета:опанувати методи дослідження та оцінки функціонального стану функціонального стану зубо-щелепної системи з формулюванням реабілітаційного діагнозу

Конкретні цілі – знати:

анатомо-фізіологічні особливості скронево-нижньощелепних суглобів та м’язів, розташованих в щелепно-лицевій ділянці (мімічних, жувальних, язика, м’язів піднебінно-глоткового кільця, шиї);

Схема обстеження функціонального стану тканин щелепно-лицевої ділянки.

Діагностичні фізичні вправи та тест-комплекси для виявлення ступеня функціональних розладів зубощелепної системи.

методики проведення ортостатичної, кліностатичної проб;

основи формулювання реабілітаційного діагнозу.

Для досягнення цілей навчання необхідні базисні знання-уміння:

проводити оцінку скоротливої здатності колового м’язу ока, колового м’язу рота, м’язу язика, жувальної мускулатури, м’язів піднебінно-глоткового кільця та шиї.

проводити функціональну діагностику стану зубо-щелепної системи за допомогою спеціальних жувальних проб (за І.С.Рубіновим)

проводити функціональну діагностику стану зубо-щелепної системи за допомогою інструментальних методів: гнатодинамометрії, міотонометрії, електроміографії, мастікациографії.

-Вміти вибирати засоби ФР та застосовувати оптимальні методики ЛФК при гнійно-запальних процесах в щелепно-лицевій ділянці, відкритих та закритих зламах щелеп з урахуванням методу фіксації уламків, при травматичних ушкодженнях, в т.ч. опіках, м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки, контрактурах висково-нижньощелепних суглобів, невриті лицевого чи трійчастого нервів, при реконструктивно-відновних операціях з приводу травм м’яких і кісткових тканин лицевого скелету, видалення новоутворень, незрощення верхньої губи та піднебіння та ін., при аномаліях розвитку прикусу, функціональних порушеннях і вроджених вадах зубо-щелепної системи у дітей.

-складати висновок за результатами функціонального обстеження зубо-щелепної системи.

-Здійснювати вибір оптимального режиму рухової активності для хворих стоматологічного профілю залежно від етапу та періоду фізичної реабілітації, а також з урахуванням толерантності до фізичного навантаження.

-Призначати засоби ФР з урахуванням індивідуальних особливостей організму, клінічного перебігу захворювання та функціональних розладів зубо-щелепної системи у хворих стоматологічного профілю.

Для оцінки вихідного рівня знань пропонується відповісти на наступні запитання:

Особливості суб’єктивного обстеження в стоматологічному кабінеті

Методика об’єктивного обстеження.

Методика дослідження основних функцій ЗЩС.

Методика обстеження порожнини рота і визначення виду прикусу.

Які з наступних перерахованих проб є інформативними для

визначення причин асиметрії ообличчя:

а) Проба Ешлера-Біттнера

б) Проба з ковтком води

в) Проба Ільїної-Маркосян

г) «хоботкового» проба

6.При обстеженні дитини 7 років виявлена асиметрія обличчя, зникає при змиканні зубів в центральній оклюзії. Вкажіть можливу причину асиметрії:

а) захворювання ЗЩС

б) деформації щелепних кісток

в) порушення прикусу

г) набряк м’яких тканин.

7.При захворюваннях ЗЩС найінформативніша:

а) перша проба Ільїної-Маркосян

б) друга проба Ільїної-Маркосян

в) третя проба Ільїної-Маркосян

г) четверта проба Ільїної-Маркосян

Образцов Ю.Л. Пропедевтическая ортодонтия [Текст] : учеб. пособие/ Ю.Л.
Образцов, С.Н. Ларионов. -Санкт-Петербург: СпецЛит, 2007. -158с.
Леус П.А., Профилактическая коммунальная стоматология.- М., Медицинская книга, 2008.- 444с.
Стоматологическая заболеваемость населения. Состояние твердых тканей зубов. Распространенность зубочелюстных аномалий. Потребность в протезировании/ под ред. Кузьминой Э.М.- Москва, 2009.-236с.
Типовые тестовые задания для итоговой государственной аттестации выпускников высших медицинских учебных заведений по специальности «Стоматология» 2009 г.
Клинические ситуации . «Стоматология» Учебно-методическое по-обие. Коллектив авторов// М.,2008 — 218с.

З метою отримання об’єктивної інформації про функції зубощелепної системи, підвищення ефективності лікування пацієнтів необхідне створення методик, які дозволяли б з високою точністю реєструвати динамічні характери- стики нижньої щелепи при різних функціональних стану ниях зубощелепної системи, порівнювати і контролювати їх на етапах діагностики та лікування. Для успішного лікування зубощелепної системи і досягнення стабільних результатів, необхідно в рівній мірі здійснювати аналіз як морфологічних, так і функціональних порушень і враховувати це при плануванні і прогнозі лікування. Методи визначення жувальної ефективності (статичні і динамічні). Основою статичних методів дослідження є встановлені жувальні коефіцієнти для кожного постійного зуба верхнього і нижнього зубного ряду (Н. И. Агапова, И. М. Оксмана, В. Ю. Курляндского). До динамічних методів відносяться функціональні жувальні проби (Хрістіансена, С. Є. Гельмана, І. С. Рубінова, його модифікація Л. М. Демнера). У дитячій практиці найбільше застосування отримав метод Л.М. Демнера.

Основою запропонованого методу є метод Рубінова, коли жувальна проба складається з 0,8 г. лісового горіха. Тривалість жування до появи рефлексу ковтання і становить, в середньому, 14 секунд. При появі глотательного рефлексу пробу спльовують в чашку, додають 8 — 10 крапель 5% розчину сулеми, після чого проціджують, просушують на водяній бані і просівають через сито з отворами 2,4 мм. Л. М. Демнер пропонує зважувати всю пережовану пробу як залишилася в ситі, так і минулий сито з метою виявлення кількості харчових частинок, що залишилися в порожнині рота або непомітно проковтнули при жувальної пробі.

Мастікаціографія — графічний метод реєстрації рухів нижньої щелепи при жуванні. Запис, що отримується при цьому дослідженні, — мастікаціограмма — являє собою ряд хвилеподібних кривих, що відображають ритм і розмах рухів нижньої щелепи під час жування. Вона поділяється на п’ять фаз:

Стан спокою;
Введення їжі в рот;
Початкова фаза жування (адаптація до консистенції їжі);
Основна фаза жування;
Фаза формування харчової грудки і ковтання.

Міотонометрія — методика визначення ступеня функціональної напруги м’язів по вимірюванню їх щільності. Про ступінь напруги (щільності) м’язів судять за показниками приладу під час занурення щупа на задану глибину, важливо, щоб щуп завжди занурювався на певну глибину при однаковому натиску на шкіру. Міотонометрія дозволяє визначити показники жувальних м’язів в стані фізіологічного спокою і при стисненні зубних рядів. Електроміографія — метод реєструючий біоструми, що виникають в м’язах під час збудження. За допомогою електронних підсилювачів ці струми реєструються у вигляді «залпів порушення», що складаються з типових потенціалів різної амплітуди. Функціональна активність м’язів околоротовой області нерідко змінюється в зв’язку з аномаліями прикусу, шкідливими звичками, ротовим диханням, неправильним ковтанням, порушенням мови.

За допомогою електроміографії можна визначити порушення функції жувальних і мімічних м’язів при спокої, напрузі і рухах нижньої щелепи, характерних для різних різновидів аномалій прикусу.

Література:

Базова

Атлас по стоматологическим заболеваниям у детей. Виноградова Т.Ф. Учебное пособие.

Руководство к практическим занятиям по ортопедической стоматологии для студентов 3 курса. Лебеденко И.Ю. Учебное пособие

Руководство к практическим занятиям по ортопедической стоматологии для студентов 4 курса. Лебеденко И.Ю. Учебное пособие

Руководство к практическим занятиям по ортопедической стоматологии для студентов 5 курсов. Лебеденко И.Ю. Учебное пособие

Гистология и эмбриология органов полости рта человека. Быков В.Л. Учебное пособие

Клиническая анатомия зубов человека. Горбунова И.Л. Учебное пособие

Тесты контроля знаний по специальности «Челюстно-лицевая хирургия и хирургическая стоматология». Тимофеев А.А. Учебное пособие.

Лебеденко И.Ю. Клинические методы диагностики функциональных нарушений зубочелюстной системы. М., 2006. — 111 с.

Лебеденко И.Ю. Руководство по ортопедической стоматологии. Протезирование при полном отсутствии зубов. М., 2005. — 397 с.

Леонтьев В.К., Пахомов Г.Н. Профилактика стоматологических заболеваний. М., 2006. — 415 с.

Допоміжна

Ломиашвили Л.М. Художественное моделирование и реставрация зубов. М., 2005. — 288 с.

Лукиных Л.М. Физиотерапия в практике терапевтической стоматологии. 2005. — 34 с.

Мамедова Л.А. Искусство эндодонтии. М., 2005. — 116 с.

Николаев А.И. Препарирование кариозных полостей: современные инструменты, методики, критерии качества. М., 2006. — 208 с.

Николаев А.И., Цепов Л.М. Практическая терапевтическая стоматология. М., 2007, 923 с.

Ньюман М. Антимикробные преператы в стоматологической практике.

М., 2005. — 327 с.

Пародонтит (под ред. проф. Л.А. Дмитриевой). М., 2007, 500 с.

Петрикас А.Ж. Оперативная и восстановительная дентистрия, М., 2000, 285 с.

Контрольні питання:

Назвіть клінічний метод дослідження в сагітальній площині.
Назвіть клінічний метод дослідження в трансверзальной площині.
Назвіть метод дослідження моделей щелеп в період тимчасового прикусу
Назвіть метод дослідження моделей щелеп в період змінного прикусу
Назвіть метод дослідження моделей щелеп в період постійного прикусу в трансверзальной площині
Назвіть метод дослідження моделей щелеп в період постійного прикусу в сагітальній площині
Назвіть графічний метод дослідження моделей в період постійного прикусу.
Назвіть рентгенологічні методи дослідження зубощелепної системи
Телерентгенографіческій метод дослідження, його основні положення.
Функціональні (статичні) методи дослідження зубощелепної системи
Функціональні (динамічні) методи дослідження зубощелепної системи

Ситуаційні завдання:

Дитина 4 років. Назвіть метод дослідження моделей в трансверзальной площині?
Форма верхнього і нижнього зубного ряду — напівеліпс.
Назвіть премолярной вимірювальні точки на нижній щелепі при дослідженні моделей за методом Пона:
середина поздовжньої фісури 14 і 24 зубів
середина поздовжньої фісури 75 і 85 зубів
точки між 34, 35 і 44, 45 зубами
точки між 74, 75 і 84, 85 зубами
точки між 14, 15 і 24, 25 зубами
Як називається, згідно з методом дослідження фотографій особи в бічних проекціях за Шварцом, лінія, проведена від козелка вуха до орбітальної точки:
лінія Симона
Франкфуртська горизонталь
лінія Дрейфуса
орбітальна лінія
назальная лінія
Як ставиться довжина тіла нижньої щелепи до довжини підстави передньої черепної ямки:
Довжина нижньої щелепи дорівнює довжині N — Se +3 мм
Довжина нижньої щелепи дорівнює довжині N — Se +5 мм
Довжина нижньої щелепи дорівнює довжині N — Se +7 мм
Довжина нижньої щелепи дорівнює довжині N — Se +10 мм
Довжина нижньої щелепи дорівнює довжині N — Se +4 мм
Сума поперечних розмірів яких зубів лежить в основі побудови діаграми Хаулея — Гербера — Гербста і взята за радіус АВ.
сума поперечних розмірів 11, 12, 21, 22 зубів
сума поперечних розмірів 31, 32, 33 зубів
сума поперечних розмірів 11, 12, 13 зубів
сума поперечних розмірів 11, 12 зубів
сума поперечних розмірів 51, 52, 53 зубів

Як ставиться довжина верхньої щелепи до довжини переднього основи черепа.

10: 7
7: 5
7: 10
5: 7
4: 3

Назвіть нормальне значення кута ANB на ТРГ за методом Шварца.

20º
3º
123º
90º
85º
Франкфуртська горизонталь
МР
ВСР
Nse
SpP

Тема 4. Загальні основи застосування засобів фізичної реабілітації у хворих стоматологічного профілю. ЛФК в системі фізичної реабілітації.

Загальні поняття про реабілітацію та її основні напрямки (аспекти). Фізична реабілітація (ФР) як один з напрямків відновного лікування. Загальні принципи, етапи та засоби ФР. Лікувальна фізична культура (ЛФК) як основний засіб ФР. Особливості методу та засоби ЛФК. Форми, методи, періоди та методичні принципи ЛФК. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Класифікація фізичних вправ. Показання та протипоказання до призначення засобів ФР. Основні принципи підбору і дозування фізичних вправ під час фізичної реабілітації. Оцінка ефективності процедури та курсу фізичної реабілітації.

Лікувальна фізична культура застосовується при запальних явищах і травматичних ушкодженнях щелепно-лицьової облас- ти, порушеннях загального і місцевого характеру. Із загальних порушень слід зазначити розлади функції дихання в результаті патологічних змін в тканинах приротовой області і носоглотки. Запальні процеси, больові відчуття, що супроводжують ушкодження, викликають недостатню вентиляцію легенів. Не менше значення має і порушення акту ковтання внаслідок розладів координаційних дій різних груп м’язів: щік, язика, м’якого піднебіння і глотки. У ряді випадків виникає порушення герметичності закривання ротової щілини. При ураженні кісток щелепно-лицьового скелета порушується функція прикріплених до них м’язів. Поразки приротовой області та органів порожнини рота позбавляють хворих можливості виробляти різні звуки, мова їх стає малозрозумілою. До порушень місцевого характеру відносяться розлади правильного харчування: жування, перевертання їжі мовою, зволоження мови слиною і ін. ЛФК в комплексній терапії є основним фактором попередження і лікування контрактур щелеп, порушень функції мови, м’якого піднебіння і мімічних м’язів. Різні засоби ЛФК сприяють відновленню координаційних рухів м’язів, що виконують акти ковтання, жуванні й мови.

Головна мета навчання (загальна): Вміти визначати предмет, цілі і завдання фізичної реабілітації, використовувати методи фізичної реабілітації в практичній діяльності лікаря-стоматолога. Знати показання і протипоказання до призначення реабілітаційних заходів у стоматологічних хворих.

Конкретні цілі – знати:

клініко-фізіологічне обгрунтування застосування комплексів ЛФК у стоматологічних хворих;

покази та протипокази до застосування ЛФК у стоматологічних хворих;

комплекси ЛФК для післяопераційних хворих, враховуючи режими рухової активності;

етапи реабілітації стоматологічних хворих;

період відновлення у стоматологічних хворих. Засоби, методи, комплекси ЛФК;

особливості методики ЛФК при дефектах ЗЩС, комплекси ЛФК;

Для досягнення цілей навчання необхідні базисні знання-уміння:

Визначати мету, завдання, основні засоби та методичні принципи фізичної реабілітації (ФР).

Знати визначення і особливості методу ЛФК та пояснювати механізми лікувальної дії фізичних вправ.

Здійснювати вибір оптимального режиму рухової активності для хворих стоматологічного профілю залежно від етапу та періоду фізичної реабілітації, а також з урахуванням толерантності до фізичного навантаження.

Призначати засоби ФР з урахуванням індивідуальних особливостей організму, клінічного перебігу захворювання та функціональних розладів зубо-щелепної системи у хворих стоматологічного профілю.

Опанувати (конкретні цілі):

Вміти вибирати засоби ФР та застосовувати оптимальні методики ЛФК при:

— гнійно-запальних процесах в щелепно-лицевій ділянці,

-відкритих та закритих зламах щелеп з урахуванням методу фіксації уламків,

-при травматичних ушкодженнях, в т.ч. опіках, м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки, -контрактурах скронево-нижньощелепних суглобів,

-невриті лицевого чи трійчастого нервів,

-при реконструктивно-відновних операціях з приводу травм м’яких і кісткових тканин лицевого скелету, видалення новоутворень,

-незрощення верхньої губи та піднебіння та ін.,

-при аномаліях розвитку прикусу, функціональних порушеннях і вроджених вадах зубо-щелепної системи у дітей.

Для оцінки вихідного рівня знань пропонується вирішити на наступні завдання:

Задача 1. Пацієнт Бєлова О.П., 17 років. Скаржиться на постійний біль, що різко підсилюється при жуванні в області зуба 3.8, що з’яввся 2 дні тому. Зазначає незначні болі при ковтанні. Дистальні бугри 3.8 вкриті капюшоном. Слизова оболонка навколо 3.8 і капюшон набряклі, гіперемійовані, болючі при пальпації. Ліві підщелепні лімфовузли збільшені і болючі при пальпації. Також скаржиться на короткочасні болі від холодного і солодкого в 3.6, що з’явилися два тижні тому після випадання пломби. Прикус ортогнатічний. При обстеженні на ОД-поверхні 3.6 виявлена глибока каріозна порожнина з залишками пломби. Стінки порожнини розм’якшені, зондування дна рівномірно болісно, перкусія 3.6 E10 безболісна. Холодова проба позитивна, короткочасна, слідової болю немає. Дані ЕОД — 16 мкА. Ясенні сосочки гіперемійовані, набряклі, кровоточать при зондуванні. Зуби чистить нерегулярно, зазначає кровоточивість ясен. ІГПР по Федорову-Володкіною — 2,3 бала. Непрорізавшийся 1.1 розташований небно. Три роки користується знімним пластинковим протезом, який не задовольняє пацієнта естетично. Зуб 1.3 розташований вестибулярно відносно сусідніх зубів, коронка його нахилена медіально. З боку жувальних м’язів і СНЩС пальпаторно патологічних змін не виявлено.

Визначте показання до фізичної реабілітації:

Задача 2. Хвора Л. 34 років скаржиться на болі від холодного і гарячого в області бічних зубів верхньої і нижньої щелепи справа в протягом тижня. Болі посилилися в останні 2 дні, а сьогодні через них не спала вночі. Який зуб болить, визначити не може. Холодна вода полегшує біль. До стоматолога зверталася рідко; лікувала тільки зуби 3.6 і 4.6 з приводу карієсу. Спостерігається у ендокринолога у зв’язку з недостатністю щитовидної залози — гіпотиреоз. Естетичних дефектів немає. Слизова оболонка порожнини рота не змінена. Прикус ортогнатичний. Огляд не визначив причинний зуб. Холодова проба виявила виражену позитивну реакцію нижніх правих бічних зубів. На жувальній поверхні 4.6 пломба з амальгами. Перкусія зуба слабо позитивна. ІГПР по Федорову-Володкіною — 3 бали.

Визначте показання до фізичної реабілітації:

Задача 3. Хворий Б., 36 років, бізнесмен, звернувся в стоматологічну поліклініку зі скаргами на болі, що з’явилися більше року тому, в області зуба 4.3 при розжовуванні жорсткої їжі і при чищенні зубів. Хоче протезувати з використанням в якості опори протеза імплантату. Скарг з боку внутрішніх органів не пред’являє. Вважає себе практично здоровим. Любить кислу їжу, часто вживає газовані напої: квас, кока-колу. Після жування яблук, ягід виникає почуття оскоми. Об’єктивно: при зовнішньому огляді спостерігається незначне зниження висоти нижньої частини обличчя. При розмові і посмішці видно стерті нижні зуби і дефекти верхнього зубного ряду. Прикус ортогнатичнй (глибоке різцеве перекриття).

Визначте показання до фізичної реабілітації:

Задача 4. Хвора К., 37 років, технолог меблевого виробництва, з’явилася в клініку зі скаргами на відсутність зубів і пов’язане з цим порушення жування та естетики. Порожнина рота у неї несанірувана. Було запропоновано зробити панорамну рентгенографію. При зовнішньому огляді змін з боку СНЩС і жувальних м’язів не виявлено. При розмові і посмішці помітна відсутність зубів. Слизова оболонка порожнини рота чиста, рожевого кольору. Видимих патологічних змін, включаючи червону облямівку губ, не виявлено.

Визначте показання до фізичної реабілітації:

Задача 5 Пацієнт Ж., 58 років готується до протезування зубних рядів. Зуб 4.7 був покритий металевою штампованою коронкою близько 20 років тому. Іноді відчуває холодне. В анамнезі у хворого цукровий інсулінозалежний (2 тип) діабет у компенсованій формі. Дані зовнішнього огляду: при розмові і посмішці помітна відсутність передніх верхніх зубів, наявність металевих штучних коронок. Пальпація СНЩС, жувальної мускулатури, лімфовузлів патології не виявила. Обстеження порожнини рота. Слизова оболонка щік, губ, неба, зіва без видимих патологічних змін.

Визначте показання до фізичної реабілітації:

Задача 6. Пацієнт І., 16 років, впав з велосипеда. Наступного дня, після надання допомоги в травматологічному пункті, звернувся в стоматологічну клініку зі скаргами на сильне пошкодження (перелом) передніх зубів і біль при торканні язиком до зуба 2.1. Свідомості після травми не втрачав. Зроблена панорамна рентгенограма. При огляді відзначаються садна на шкірі обличчя, переніссі, верхній губі і шви під пов’язкою на підборідді. При пальпації патології з боку СНЩС, жувальних м’язів і лімфовузлів не виявлено. Слизова оболонка порожнини рота блідо-рожевого кольору, волога, без видимих патологічних змін. Прикус ортогнатичний.

Визначте показання до фізичної реабілітації.

Якщо при виконанні наведених вище тестових завдань у вас виникли труднощі, необхідно звернутися до наступної літератури:

Аболмасов Н.Г. Ортопедическая стоматология. М., 2000. — 575 с.
Безруков В.М. Руководство по хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии (2 тома). М., 2000. 772 с.
Боровский Е.В. Терапевтическая стоматология. М., 2006. — 840с.
Вольф Г.Ф., Ратейцхак Э. М., Ратейцхак К. Пародонтология. М., 2008. с.
Гаврилов Е.И., Щербаков А.С. Ортопедическая стоматология. М., 1984. с.
Жулёв Е.Н. Частичные съёмные зубные протезы (теория, клиника и лабораторная техника). М., 2005. — 424 с.
Жулев Е.И. Клиника, диагностика и ортопедическое лечение заболеваний пародонта. М., 2003. — 276 с.
Жулёв Е.Н. Металлокерамические протезы. М., 2005. — 287 с.
Жулёв Е.Н. Несъёмные протезы. Теория клиника и лабораторнная техника. 2004. — 365 с.

10.Копейкин В.Н. Зубопротезная техника. М., 2003. — 400 с.

Основні завдання ЛФК при лікуванні захворювань і травм щелепно-лицевої ділянки:

профілактика порушень діяльності органів дихання, кровообігу, обміну речовин;
поліпшення крово- і лімфообігу в зоні ураження з метою стимуляції процесів регенерації;
збереження функції мімічних і жувальних м’язів неураженної половини особи;
поліпшення психоемоційної сфери;
відновлення працездатності хворого.

ЛФК призначають при різних ураженнях щелепно-лицевої ділянки та відсутності протипоказань в комплексі з іншими лікувальними заходами з перших днів захворювання або пошкодження.

Показання до призначення ЛФК:

контрактури щелеп:

— Міогенні (запальні рубцеві, рубцеві неврогенні, невроміогенние);

— Артрогенні (запальні, рубцеві, неврогенні);

— Неврогенні (паралітичного характеру);

запальні процеси в початковій стадії і в стадії ремісії в м’яких тканинах (шийна, приротова, підглазнична області, область жувальних м’язів і скронево-нижньощелепного суглоба;
відкриті і закриті переломи нижньої і верхньої щелепи;
післяопераційний період при втручаннях на м’яких і кісткових тканинах (пластичні операції з використанням місцевих тканин, з заміщенням дефектів вільною пересадкою або за допомогою Філатовського стебла, після операцій на кістковій тканині).

Протипоказання до призначення ЛФК:

загальний важкий стан хворого, підвищення температурної реакції (температура тіла вище 37,5 С);
наявність гострого запального процесу в області пошкоджених тканин;
посилення больових відчуттів при фізичному навантаженні;
небезпека вторинного кровотечі в зв’язку з наявністю стороннього тіла поблизу судинно-нервового пучка або після операції на судинах;
недостатня іммобілізація відламків пошкодженої кістки;
наявність гнійних процесів;
період після накладення відстрочених швів або після ускладнень з боку внутрішніх органів.

Засоби ЛФК. Гімнастичні вправи є найбільш сприятливими для впливу на організм хворих, що перебувають на лікуванні на етапах стаціонар — поліклініка — санаторно-курортне доліковування. За допомогою цих вправ можна дозувати фізичне навантаження і вибірково впливати на окремі м’язові групи і функції внутрішніх органів.

Загально-розвиваючі вправи підрозділяються за принципом активності — активні, пасивні, активні з допомогою, активні з зусиллям і по анатомічній ознаці — для верхніх і нижніх кінцівок; верхніх кінцівок і пояса верхніх кінцівок; пояса верхніх кінцівок і спини; пояса верхніх кінцівок і шиї; тулуба; черевного преса і тазового дна (схема 9.1). Можна виділити вправи: що корегують зір, на рівновагу, в метанні і лову, з опором і обтяженням, виси і упори, ритмопластичні рухи.

Активно-пасивні вправи виконуються хворими самостійно або із сторонньою допомогою. Хворий сам собі або методист, захоплюючи нижню щелепу рукою за підборіддя або зубної ряд, допомагає виконувати рухи нижньою щелепою.

У деяких випадках користуються механічною тягою за допомогою роторозширювача, амортизатора або спеціальних апаратів.

Пасивні вправи застосовуються у вигляді лікувального і косметичного масажу.

Дихальні вправи.

У терапії стоматологічних хворих застосовують такі різновиди дихальних вправ.

Статичні. При статичних дихальних вправах дихання здійснюється без руху кінцівками і тулубом. Ці вправи використовуються в основному для навчання хворих правильному диханню в процесі занять, а також при самостійному виконанні ними таких вправ під керівництвом методиста.
Динамічні. При динамічних дихальних вправах дихання здійснюється за участю допоміжних дихальних м’язів, при русі кінцівок, тулуба. Необхідна повна узгодженість амплітуди і темпу виконуваних рухів з ритмом і глибиною дихання.
Спеціальні. Спеціальні дихальні вправи проводяться для отримання необхідного терапевтичного ефекту. Дані вправи в стоматологічних клініках застосовуються у хворих з порушеннями зовнішнього дихання: у дітей з уродженими ущелинами піднебіння і губ, після ринопластики, при лікуванні запальних процесів щелепно-лицевої ділянки та ін. Ці вправи застосовуються для відновлення носового дихання. У цих випадках проводяться диференційоване носове дихання по черзі через одну ніздрю з затискуванням інший, через обидві ніздрі — при вдиху і видиху через ніс, а також при вдиху через ніс і видиху через рот.

Для оволодіння навичками правильного дихання проводять дихальні вправи з дозованим опором з вихідного положення лежачи і сидячи: • діафрагмальне дихання з опором (за допомогою рук методиста) в області краю реберної дуги, ближче до середини грудної клітки; за допомогою накладення мішечків з піском (від 0,5 до 1,5 кг маси) в області верхнього квадранта живота;

дихання в наповнений водою посудину різної ємності (через гумові трубочки різної довжини і діаметру), надування гумових іграшок і м’ячів;
локалізоване довільне дихання;

Схема 5.1. Основні засоби лікувальної фізичної культури

вправи з проголошенням приголосних звуків.

Дихальні вправи для стоматологічних хворих рекомендується проводити при вимові різних звуків (ж, з, і, до і ін.) З рухами нижньої щелепи (відкривання рота, бічні руху щелепою).

Всі спеціальні статичні дихальні вправи проводять в комплексі з загальнорозвиваючими вправами, динамічним диханням, а також з лікувальним масажем (пасивні вправи).

Спеціальні гімнастичні вправи.

Спеціальні вправи для жувальних м’язів:

відкривання і закривання рота з вихідного положення зімкнутих щелеп;
відкривання і закривання рота з положення резцового змикання зубів;
висування нижньої щелепи вперед;
бічні рухи щелеп;
відкривання рота з одночасним висуванням нижньої щелепи вперед;
висування нижньої щелепи вперед з одночасним і рухам в сторони;
кругові рухи нижньої щелепи з включенням мімічних м’язів.

Б. Спеціальні вправи для мімічних м’язів:

збирання губ в трубочку;
відтягування верхньої губи вниз;
піднімання нижньої губи вгору (дістати верхню губу);
максимальне зміщення ротової щілини поперемінно то вправо, то вліво;
круговий рух губ;
прикурювання ока з підняттям м’язів виличної області вгору;
почергове пріщурівання лівого (правого) ока з підняттям м’язів виличної області;
зморщення чола і підняття брів з подальшим опусканням.

Спеціальні вправи на координацію рухів:

відкривання рота з одночасним закиданням голови, рухом рук в різних напрямках, вправами для нижніх кінцівок і хребта, дихальними вправами та ін .;
рух нижньою щелепою вперед і назад з одночасним рухом голови вперед і назад;
рух нижньою щелепою поперемінно вправо і вліво з одночасним поворотом голови в ту ж сторону;
діставання підборіддям по черзі правого і лівого плеча, грудей;
розведення рук в сторони, відхиливши голову назад, відкривши рот, потім схрестивши руки перед грудьми, опустивши голову, закривши рот.

Аналогічні вправи з відведенням рук в сторони можна проводити з гімнастичними предметами в початковому положенні лежачи, сидячи і стоячи, а також при ходьбі.

Схема 5.2. Засоби механотерапії в комплексному лікуванні контрактур в стоматології

У комплексі лікувальних заходів при контрактурах височнонижньючілюсного суглоба застосовується механотерапія з використанням спеціальних апаратів, розроблених для стоматологічної клініки (схема 5.2). Для розслаблення м’язів, розм’якшення рубців перед проведенням механотерапії рекомендуються масаж жувальних м’язів, гарячі компреси або парафінові аплікації.

Особливості застосування фізичних вправ в стоматології:

При заняттях ЛФК доцільно включати вправи для різних м’язових груп з деяким акцентом навантаження на плечовий пояс і шию. Слід мати на увазі, що хворим із запальними процесами або після травм щелепно-лицевої ділянки вправи з нахилами тулуба і різкими рухами протипоказані;
мімічні і жувальні м’язи розташовані в одному регіоні і уражаються в ряді випадків одночасно, тому в заняттях рекомендується використовувати вправи для обох груп м’язів;
мімічні м’язи мають одну точку прикріплення до кісткової тканини, тому мають невелику силу і при їх ураженні потрібно більш тривалий термін відновлення, ніж для жувальних м’язів;
для більш раціонального розподілу навантаження необхідно чергувати вправи для жувальних м’язів з вправами для мімічних м’язів, охоплюючи при цьому і інші групи м’язів (загально-розвиваючі вправи). Після більш вираженою навантаження (вправи для жувальних м’язів) показано зниження останньої (вправи для мімічних м’язів);
мімічні м’язи приротовой області беруть участь у виконанні не тільки основної функції, але і в актах ковтання, дихання, мови, прийому їжі. Тому вправи для їх тренування необхідно включати в заняття, навіть якщо ця група м’язів не уражена;
при травматичних ураженнях щелеп, коли виникає небезпека зсуву кісткових уламків, активні рухи з допомогою, з зусиллям до настання повної консолідації зони ураження, як правило, виключаються;
при іммобілізації кісткових уламків щелеп рекомендуються вправи в посилці імпульсів до вертикального руху щелепою (ідеомоторні вправи) і ізометричній напрузі м’язів, а також вправи для мімічних і жувальних м’язів;
для відновлення сили м’язів в процесі занять ЛФК застосовують вправи з опором (дозованим опором) у вигляді навантаження на підборіддя, виконуваної рукою методиста, а потім самим хворим;
скронево-нижньощелепний суглоб — парний, тому ізольовано не можуть здійснюватися рухи як в лівому, так і в правому суглобі. Це має значення у відновленні функції, так як найчастіше патологічний процес розташовується на одній половині обличчя. При виконанні вправ необхідно стежити за тим, щоб неуражена половина особи допомагала ураженій;
враховуючи, що найбільш складними для виконання є кругові і бічні руху в скронево-нижньощелепному суглобі, при перших заняттях необхідно допомагати хворому напрямним рухом за підборіддя;
при м’язових контрактурах щелеп необхідно пам’ятати про те, що у хворих може швидко настати почуття перевтоми під час руху нижньою щелепою. Для попередження наступаючого перевтоми рекомендується робити паузи між вправами для відпочинку (експозиція 2-3 хв);
для більш раціонального розподілу фізичного навантаження необхідно чергувати вправи для жувальних м’язів з вправами для мімічних та інших груп м’язів;
найбільше розслаблення м’язів обличчя досягається в початковому стані сидячи і стоячи;
під час проведення занять необхідно розміщувати хворих перед дзеркалом так, щоб вони могли контролювати свої рухи;
заняття ЛФК повторюються хворим (на початку лікування) не менше 2-3 разів на день під наглядом методиста ЛФК або у вигляді самостійних занять. Надалі кількість самостійних занять має поступово збільшуватися до 5-8 разів на день;
спеціальні вправи виконуються тільки симетрично як для ураженої, так і неураженої половини особи. Наявність дренажів в рані і системи діалізу не є протипоказанням до виконання вправ;
в самостійних заняттях хворі виконують тільки спеціальні вправи. При показаннях під час занять ЛФК та прийому їжі можна зняти гумову тягу (при двухчелюстной фіксації) для відновлення рухливості нижньої щелепи;
в період утворення кісткової мозолі (3-4 тиж.) При травматичних ушкодженнях щелеп фізичні вправи повинні бути спрямовані на відновлення функції скронево-нижньощелепного суглоба, сили і витривалості мімічних і жувальних м’язів.

Масаж і особливості його застосування в щелепно-лицевої ділянки. Масаж особи застосовується в двох видах: лікувальний (класичний) і гігієнічний (косметичний). Лікувальний масаж підрозділяється на підготовчий, детальний і заключний.

Лікувальний масаж показаний:

при більшості стоматологічних захворювань: пошкодження м’яких тканин обличчя, переломах щелепних кісток і їх наслідки;
одонтогенних запальних процесах в стадії стихання;
контрактурах щелеп;
аномаліях зубощелепної системи і парадонтопатіі;
реконструктивно-відновних операціях з приводу вроджених і набутих дефектів особи. Ці показання до призначення масажу при стоматологічних захворюваннях не є вичерпними. Лікуючий лікар, виходячи з механізмів фізіологічної дії прийомів масажу, приймає рішення про призначення його в конкретних випадках.

Протипоказання до призначення масажу в стоматології:

гострий і підгострий стан, що супроводжуються вираженими реакціями організму (підвищення температури тіла, ШОЕ, запальний набряк і обширний крововилив в м’які тканини особи);
гнійні процеси в щелепно-лицевої ділянки (абсцеси, флегмони, ліфаденіти, гострі запальні захворювання слинних залоз і т.д.);
гострий остеомієліт, пухлини щелепно-лицевої ділянки, гнійничкові захворювання шкіри обличчя, вірусні дерматози та ін .;
наявність сторонніх тіл поблизу великих судин обличчя та шиї.

Лікувальний масаж при стоматологічних хворобах має ряд особливостей, пов’язаних з анатомо-фізіологічними властивостями м’яких тканин обличчя (кровопостачання, лимфообіг, іннервація). Масажні прийоми на обличчі (особливо розминка) необхідно виконувати обережно, щоб не викликати значного розтягування шкіри і пошкодження еластичних волокон. Чим ніжніше м’які тканини обличчя і чим більше порушена еластичність шкіри, тим більш щадним і ніжним повинні бути масажні рухи. Напрямок масажних рухів (прийомів) на обличчі повинен співпадати з напрямом струму лімфи по лімфатичних судинах.

Лікувальний масаж обличчя заснований на застосуванні масажних прийомів, з яких основними є погладжування, розтирання, розминка і вібрація.

Погладжування на обличчі проводять уздовж масажних ліній долонною поверхнею кінцевої фаланги одного або декількох пальців, а також пензлем, що лежить вільно без напруги з зімкнутими пальцями. Під впливом погладжування посилюється лімфо і кровообіг, знижується збудливість нервової системи, зменшуються больові відчуття і відзначається виражений розсмоктуючий ефект.

Основні вимоги до техніки виконання розминки на обличчі: максимальне розслаблення масажованих м’язів; розминка виконується в напрямку м’язових волокон плавно, ритмічно, повільно і безболісно; при розминці захоплена шкірна складка злегка стискається і притискається до особових кістках (рух нагадує видавлювання кісточки з зрілої сливи); розминка виконують кінцями вказівного і великого пальців, уникаючи відтягування шкірної складки.

Завдяки вібрації поліпшується трофіка тканин, зменшується термін загоєння ран, поліпшується діяльність м’язів, активізуються регенеративні процеси і т.д.

Особливе місце в комплексному лікуванні хворих стоматологічного профілю займає масаж слизової оболонки порожнини рота. Завдяки дозованому механічному впливу на тканини порожнини рота поліпшується циркуляція крові і лімфи, прискорюється розсмоктування запальних процесів.

Найбільш широко застосовують масаж слизової оболонки порожнини рота при пародонтозі і парадонтопатіі. Механічне подразнення рецепторного апарату парадонта сприяє нормалізації нейросудинної регуляції і посилення клітинного обміну за рахунок стимуляції кровообігу. Масаж може здійснюватися самим хворим (ручної аутомасаж) або за допомогою спеціальних апаратів. При аутомасажі застосовують погладжування, розтирання і переривчастий тиск (виконують одним або двома пальцями). Перед початком процедури слід ретельно прополоскати рот теплою водою, розчином бікарбонату натрію (1 чайна ложка на склянку води) або слабким розчином перманганату калію. Пальці, якими виконують масаж, потрібно змастити вазеліновим маслом або гліцерином. Починають і закінчують палацовий масаж погладжуванням ясен в напрямку від шийки до верхівки кореня зуба. Розтирання виконують круговими рухами по горизонталі уздовж альвеолярного відростка, чергуючи з легким переривчастим тиском на ясна. Процедура не повинна викликати болю. Масаж проводять по черзі на всьому протязі ясна протягом 3-5 хв 2-3 рази на день.

Протипоказання до призначення пальцевого масажу слизової оболонки рота: ускладнення парадонта (наприклад, абсцедування), порушення цілісності слизової оболонки; геморагічний діатез і гемофілія; новоутворення.

Найбільш ефективний пальцовий масаж ясен на заключному етапі лікування пародонтозу.

Гігієнічний масаж (косметичний) попереджає розвиток в’ялості і млявості шкірних покровів, перешкоджає появі складок і зморшок, шкіра стає більш еластичною і пружною, зменшується набряклість.

При виконанні масажних прийомів слід дотримуватися наступних правил:

масаж повинен починатися м’яко і ніжно, потім поступово посилюватися і м’яко і ніжно закінчуватися;
частота застосування окремих прийомів масажу може бути неоднаковою: ряд прийомів слід повторювати до 4-5 разів, збільшуючи в необхідних випадках їх силу;
не рекомендується починати масаж енергійно і припиняти раптово;
масаж обличчя досить проводити через день; в літньому віці доцільно масажувати особу не частіше 2 разів на тиждень; після масажу треба відпочити протягом 10-15 хв;
при проведенні процедури масажист знаходиться позаду пацієнта; для отримання рівномірного і однакової сили впливу на симетричні області особи масаж проводять обома руками одночасно по напряму шкірних ліній або під дуже гострим кутом до них;
шкірні лінії на лобі йдуть від брів до краю волосяного покриву, їх хід збігається з напрямком росту волосся на бровах. На скронях ці лінії розташовуються у вигляді спіралі, на носі вони мають направлення від кінчика носа до його основи, тобто до щік.

Навколо очей шкірні лінії спрямовані в бік носа, на підборідді, особливо в центрі його, розташовуються зверху вниз, на щоках — від бічних поверхонь носа і верхньої губи назад до вуха і вниз до краю н / щелепи;

рухи рук при доторканні повинні бути строго ритмічними, ковзаючі рухи слід робити з однаковою швидкістю обох рук без відриву пальців від поверхні шкіри, кругові рухи повинні бути однакового розмаху;
при розтиранні в формі «пиляння» обидві руки пересувають в сторони на однакову відстань з однаковою силою натиску. При «зигзагоподібному» розтиранні розмах рухів, вироблених обома руками, повинен збігатися;
при розминці однією або двома руками необхідно захоплювати шкіру всіма пальцями з однаковою силою, а тривалість вичавлювання повинна бути рівномірною;
прийом поколачивания можна виконувати тільки шляхом вільних рухів в суглобах пальців і кисті. Чим більше суглобів бере участь в русі, то еластичнішою биття.
Масаж пластичний. Застосовують при в’янучій шкірі обличчя. Показання і протипоказання такі ж, як при косметичному масажі по крему. Тривалість масажу обличчя — 10-12 хв, а в поєднанні з масажем задньої поверхні шиї — 15 хв. На курс лікування 10-20 процедур, які виконуються через день і рідше 2 рази в тиждень. Пластичний масаж рекомендується чергувати з косметичним масажем по крему і закінчувати накладенням маски; виконується по тальку.

Основні прийоми: погладжування, розминка, биття (петлеобразне лупцювання, лупцювання прямими пальцями), вібрація.

Самомасаж — засіб для збереження тонусу шкірних покривів і м’язів в області обличчя.

При самомасажі використовують такі прийоми:

погладжування чола: подушечками III і IV пальців погладжують лоб в напрямку від брів до волосистої частини голови; правою рукою погладжують праву половину лоба, лівої — ліву;
погладжування верхньої частини щоки: подушечками II і III пальців проводять легке погладжування в напрямку від спинки носа до скроневої області;
погладжування середній частині щоки: проводять долонною поверхнею II і III пальців від середини верхньої губи у напрямку до зовнішнього слухового проходу;
погладжування нижньої частини щоки і підборіддя. Розрізняють два способи: погладжування долонною і тильною поверхнею пальців. Долонною поверхнею пальців легко і поверхнево погладжують від середини підборіддя до мочок вушних раковин, тильною поверхнею чотирьох пальців обох рук — від середини підборіддя, під ним і в сторони — у напрямку до вушних раковин.

Література

основна:

Трезубов В.Н., Щербаков А.С., Мишнев Л.М. «Ортопедическая стоматология. Пропедевтика и основы частного курса». Медпресс, 2011.416 с.
Ортопедическая стоматология. Учебник/ Под ред. Н.Г. Аболмасова.- М.:Медпресс-информ, 2009.-УМО. 504 с.
Оскольский Г.И., Юркевич А.В. «Курс лекций по дисциплине пропедевтика ортопедической стоматологии» / Учебное пособие. Хабаровск, 2011. 123 с.
Коновалов А.П., Курякина Н.В., Митин Н.Е. «Фантомный курс ортопедической стоматологии» / под ред. Трезубова В.Н. – М.: Медицинская книга; Н. Новгород: Изд-во НГМА, 2003. 341 с.
Епифанов В.А. Лечебная физическая культура.-М.: Геоатр-Медиа, 2006.

Допоміжна

Борисов В.А., Апарин В.Е., Короткова С.Б. Лечебный массаж.- Воронеж.: ВГМА, 2009.
Дубровский В.И. Лечебная физическая культура.-М.: Владос, 1999.
Ефанов О.И., Дзанагова Т.Д. Физиотерапия стоматологических заболеваний.-М.: Медицина, 1980.
Кондрашев А.В. и соавт. Медицинский массаж.-М.: ФГОУ «ВУНМЦ Росздрава», 2008.

Ситуаційні завдання.

Визначте реабілітаційні заходи в кожному конкретному завданні.

Завдання 1. Пацієнтка А.В.І. 17 років звернулася в поліклініку зі скаргами на кровоточивість ясен, особливо при чищенні зубів. Вперше помітила близько 2-х місяців тому. Вважає себе практично здоровою.

Завдання 2. Хвора К.М.Т., 37 років, маляр-штукатур. Два дні тому на нижній губі зліва з’явився пухирець, який незабаром розкрився з утворенням виразки. Подібне було неодноразово і, як правило, пов’язане з застудою. При обстеженні на червоній облямівці нижньої губи поблизу лівого кута рота виявлена ерозія розмірами 1013 мм з фестончастими краями, неправильної форми, частково захоплююча шкіру. Дно ерозії покрито жовтуватою кіркою, по периметру ерозії неширока зона набряку і гіперемії шкіри. Лімфовузли зліва злегка збільшені і болючі при пальпації. Порожнина рота несанірувана.

Завдання 3. Велика кількість зубного нальоту. Індекс гігієни за Федоровою-Володкіною дорівнює 2,8 бала. Слизова ясен по всьому зубному ряду набрякла, легко кровоточить при зондуванні. Пародонтальні кишені відсутні. Зуби стійкі. Скупчений положення передніх нижніх зубів.

Завдання 4. Мостовидний металокерамічний протез з опорою на 4.3 — 4.7. Зуб 2.2 також під металокерамічною коронкою. Вертикальне переміщення 2.8 і медіальний нахил 3.7. Коріння 1.4. Коронка 1.8 повністю зруйнована. Каріозні порожнини на 2.1, 4.2. Депульповані і запломбовані канали в 1.3, 1.2, 2.3, 2.4, 2.6, 3.7. Пломби на цих зубах дефектні.

Завдання 5. До лікаря звернувся пацієнт 16 років зі скаргами на кровоточивість ясен під час чищення зубів. Об-но: слизова оболонка ясен в обл. всіх зубів гіперемована, набрякла, зуби покриті м’яким нальотом, при порушенні до ясен з’являється кровоточивість. Поставте діагноз. Призначте лікування.

Завдання 6. Пацієнт 35 років, скарги на загальну слабкість, нездужання, головний біль, поява Т тіла до 39 гр., Відмовляється від прийому їжі через біль і кровотечі з ясен, з рота — гнильний запах. Піднижньочелюсні лімфатичні вузли збільшені. На слизовій оболонці ясенного краю — плівки брудно-сірого кольору, міжзубні сосочки «урізані» покриті сірим нальотом. При спробі видалити наліт з’явився різкий біль в яснах і кровоточивість. Поставте діагноз. Які зміни в периферичної крові можливі. Призначте лікування.

Завдання 7. Пацієнтка в жіночій консультації звернулася до стоматолога зі скаргами на розростання ясен під час вагітності. Визначте вид патології. Які додаткові клінічні дані необхідні? Чи потребує пацієнтка в лікуванні? Якщо так, то в якому?

Завдання 8. Після протезування пацієнт звернувся до терапевта-стоматолога зі скаргами на ураження ясен в області зубів з штучними коронками, відчуття печіння, оскоми в порожнині рота. Можлива природа даного ускладнення. Які необхідні додаткові дані для постановки діагнозу? Як надати допомогу?

Завдання 9. На прийомі стоматолог виставив пацієнту 18 років діагноз: Гострий катаральний гінгівіт, генералізована форма. Опишіть можливу клінічну картину. Назвіть можливі причини захворювання.

Завдання 10. У щелепно-лицьовому відділенні госпіталізована хвора з діагнозом одонтогенная флегмона піднижньощелепної області. «Причинний» зуб — 36. Флегмона була розкрита. Ваша тактика по відношенню до 36. Назвіть показання до видалення зубів.

Завдання 11. До стоматолога звернулася хвора з метою санації порожнини рота. Необхідно видалити коріння 36; в анамнезі — гемофілія. Яка тактика лікаря в даній ситуації. В якому лікувальному закладі може бути надана необхідна допомога?

Завдання 12. У хворого 20-ти років неодноразово виникало перикороніт 38 / утруднене прорізування /. 38 прорізується поза зубної дуги. З анамнезу виявлено алергія на новокаїн. Яка тактика по відношенню до 38? Яке необхідно вибрати знеболююче?

Завдання 13. Після пломбування каналів 24 з’явилася припухлість ясен, болі розпираючого характеру. Необхідна періостотомія. Який метод знеболення вибрати? Виберіть анестетик?

Завдання 14. У стаціонар поступив хворий з високою температурою тіла / 40 град. /, Ознобом, головним болем, загальною слабкістю, хворий 5 днів. При огляді хворий блідий, млявий. Дихання і пульс прискорені. З рота смердючий запах. Ряд зубів на нижній щелепі рухливі, перкусія їх болюча. Десна і перехідна складка в області зубів, залучені в процес, набряклі, гіперемійовані, пальпація болюча. Чи достатньо даних для постановки діагнозу, або необхідні додаткові методи обстеження? Чим обумовлені рухливість і болючість зубів на нижній щелепі?

Завдання 15. У клініку доставлений хворий з діагнозом гострий одонтогенний остеомієліт нижньої щелепи. Намітьте план лікування хворого. Які ускладнення можуть бути при гострому остеомієліті щелепи?

Завдання 16. На прийомі у стоматолога — хворий зі скаргами на наявність свища з гнійним виділенням в області тіла нижньої щелепи зліва. З анамнезу: 2 міс. тому хворів 35, потім з’явилася припухлість в області нижньої щелепи, Т-до 39 град. Хворий приймав антибіотики, 35 був вилучений. Протягом 2-х місяців припухлість повністю не зникла. Об-но: деформація тіла нижньої щелепи зліва, на шкірі нижнього відділу щічної області — свищ з гнійним виділенням. З боку порожнини рота змін немає. Яке захворювання можна припустити. Які необхідні додаткові методи дослідження. Складіть план лікування.

Завдання 17. У хворого 40 років через 7 годин після важкої травми голови відзначається головний біль, нудота, блювота, хворий загальмований. Дихання прискорене, поверхневе, пульс слабкого наповнення, прискорений, АТ 100/50. Лице різко набрякло, синюшне. З носа, вух помірна кровотеча. Можливий діагноз. Додаткові методи дослідження.

Завдання 18. Хворий 42 років отримав виробничу травму годину назад. Відзначаються скарги на слабкість, нудоту, блювоту. Загальмований. З носа і порожнини рота помірна кровотеча, носове дихання відсутнє, лице видовжене, дискомфорт і хворобливість при спробі закривати рот. Попередній діагноз, додаткові методи дослідження.

Завдання 19. Хворий 20 років госпіталізований в травматологічне відділення з діагнозом від установи, що його направила: ЗЧМТ СГМ. Перелом лівого плеча, УI-УII ребер зліва, перелом верхньої щелепи. Однак при рентгенологічному дослідженні кісток черепа даних через перелом верхніх щелеп черговому травматолога виявити не вдалося. Які дослідження необхідно провести для підтвердження діагнозу або його виключення?

Завдання 20. У хворого 24 років з діагнозом: ЗЧМГ, СГМ, перелом кісток лівої гомілки, перелом верхніх щелеп по верхньому типу, госпіталізованого в травматологічне відділення протягом доби відзначається кровотеча з порожнини рота, носа. Хворий заковтує кров, при найменшому русі щелеп виникає різкий біль. Протягом найближчої доби очікується приїзд консультанта-стоматолога. Чи потрібно проводити будь-які маніпуляції в щелепно-лицевої ділянки у хворого?

Тема 5. Особливості застосування лікувального масажу в стоматології.

Теоретичні основи лікувального масажу. Анатомо-фізіологічні особливості крово- і лімфообігу та іннервації м’яких тканин обличчя, голови, шиї. Вплив масажу на організм людини, види масажу. Основні та додаткові масажні прийоми. Особливості виконання техніки класичного косметичного масажу. Показання та протипоказання до застосування масажу в стоматології. Застосування лікувального масажу щелепно-лицьової ділянки в поєднанні зі спеціальними вправами лікувальної гімнастики (ЛГ) для хворих стоматологічного профілю. Оцінка ефективності курсу масажу.

Лікувальна фізична культура застосовується при запальних явищах і травматичних ушкодженнях щелепно-лицьової області, порушеннях загального і місцевого характеру. Із загальних порушень слід зазначити розлади функції дихання в результаті патологічних змін в тканинах приротової області і носоглотки. Запальні процеси, больові відчуття, що супроводжують ушкодження, викликають недостатню вентиляцію легенів. Не менше значення має і порушення акту ковтання внаслідок розладів координаційних дій різних груп м’язів: щік, язика, м’якого піднебіння і глотки. У ряді випадків виникає порушення герметичності закривання ротової щілини. При ураженні кісток щелепно-лицьового скелета порушується функція прикріплених до них м’язів. Поразки приротовой області та органів порожнини рота позбавляють хворих можливості виробляти різні звуки, мова їх стає малозрозумілою.

Головна мета навчання (загальна): Вміти визначати предмет, цілі і завдання лікувального масажу, використовувати методи лікувального масажу в практичній діяльності лікаря стоматолога. Знати показання і протипоказання до призначення лікувального масажу в стоматології.

Конкретні цілі – знати:

—клініко-фізіологічне обгрунтування застосування комплексів лікувального масажу у стоматологічних хворих;

—покази та протипокази до застосування лікувального масажу у стоматологічних хворих;

—комплекси лікувального масажу для післяопераційних хворих, враховуючи режими рухової активності;

—етапи реабілітації стоматологічних хворих;

—період відновлення у стоматологічних хворих. Засоби, методи, комплекси лікувального масажу;

Для досягнення цілей навчання необхідні базисні знання-уміння:

складати комплекси класичного косметичного масажу залежно від періоду реабілітації у стоматологічних пацієнтів;

складати комплекси лікувального масажу в поєднанні зі спеціальними вправами лікувальної гімнастики;

складати комплекси лікувального масажу для хворих з патологією пародонту;

складати комплекси лікувального масажу для хворих із травмами ЗЩС;

Опанувати (конкретні цілі):

-прийоми класичного косметичного масажу залежно від періоду реабілітації у стоматологічних пацієнтів;

прийоми лікувального масажу в поєднанні зі спеціальними вправами лікувальної гімнастики;

прийоми лікувального масажу для хворих з патологією пародонту;

лікувального масажу для хворих із травмами ЗЩС.

Для оцінки вихідного рівня знань пропонується відповісти на наступні питання:

Лікувальний масаж при травмах ЗЩС.

Види лікувального масажу.

Показання до лікувального масажу в терапевтичний стоматології.

Показання до лікувального масажу в хірургічній стоматології.

Показання до лікувального масажу в ортопедичній стоматології

Показання та протипоказання до застосування лікувального масажу при стоматологічних проблемах у дітей.

Особливості лікувального масажу в косметології.

Особливості лікувального масажу і спеціальні вправи при уродженій ваді ЗЩС.

Анисимов И.В. Заболевания слизистой оболочки рта и губ. Клиника, диагностика. М., 2005. — 92 с.8. Артюшкевич А.С. Заболевания периодонта. Минск, 2006. — 306 с

Брусенина Н.Д. Хронические рецидивирующие трещины губ: клиника, диагностика, методы лечения. М., 2002. — 31с.

Беер Р. Иллюстрированный справочник по эндодонтологии. М., 2006. с.

Безруков В.М. Справочник по стоматологии. М., 1998. — 656 с.

Безруков В.М. Амбулаторная хирургическая стоматология (современные методы) М., 2002. — 112 с.

Безрукова И.В. Быстропрогрессирующий пародонтит. М., 2004. — 142 с.

Беллизи Р. Клинический атлас эндодонтической хирургии. М., 2003. с.

Белошенков В.В. Анатомо-физиологические особенности челюстно-лицевой области и методы её исследования. 2005. — 179 с.

Бельченко В.А. Черепно-лицевая хирургия. Руководство для врачей.

Масаж в стоматології показаний при пародонтозі, хронічних гінгівітах, стоматитах, а також при рубцях на обличчі. Застосовується масаж ясен, слизової оболонки рота. При масажі ясен застосовується погладжування, розтирання, вібрація, а при масажі інших ділянок слизової оболонки рота — і розминка. Погладжування ясен виробляють в напрямку від шийки до верхівки кореня зуба, а розтирання — круговими рухами по горизонталі уздовж альвеолярного відростка. Перед масажем обов’язково прополіскують рот теплою водою. Тривалість масажу обох ясен 20 хв., По 5 хв. на кожну сторону — внутрішню і зовнішню. При масажі рубців особи застосовується погладжування, енергійне розтирання і розминання в поперечному і поздовжньому напрямках. Тривалість масажу 10 хв.

Массаж в стоматології. У стоматологічній клініці використовують всі основні прийоми масажу, крім биття. Вібраційний масаж ясен здійснюють за допомогою спеціального наконечника, з’єднаного через ексцентрик з наконечником бормашини. Масаж в порожнині рота показаний при пародонтозі, хронічних гінгівітах, стоматитах. Вибір прийому визначається характером процесу і його локалізацією. При масажі ясен можна користуватися погладжуванням, розтиранням і вібрацією. На інших ділянках слизової оболонки порожнини рота можна застосовувати і розминка. Погладжування і розтирання виробляють вказівним пальцем, змазаним вазеліновим маслом. Погладжування ясен виробляють в напрямку від шийки до верхівки кореня зуба, а розтирання — круговими рухами по горизонталі уздовж альвеолярного відростка.

Ручний масаж ясен починають і закінчують погладжуванням. Перед масажем хворий повинен ретельно прополоскати рот теплою водою. Ділянки слизової оболонки, покриті нальотом або скупченням слизу, перед масажем очищають зрошенням і подальшим легким протиранням ватою, змоченою розчином перекису водню. До М. ясен приступають після видалення зубного каменю. Тривалість М. обох ясен 20 хв. (По 5 хв. З вестибулярної і язикової сторін).

При рубцях особи після кількох легких погладжувань і енергійного розтирання переходять до розминання, яке виробляють однією або обома руками, причому руку спочатку рухають уздовж рубця, а потім в поперечному напрямку. За разминанием слід поперечне і поздовжнє зрушення рубця, вироблене великими пальцями. При розвитку рубців в області скронево-щелепного суглоба застосовують також розминка жувальних м’язів. Якщо рубці доступні з порожнини рота, масаж роблять обома руками одночасно: і зовні, і з боку порожнини рота. Тривалість М. рубця 8-10 хвилин.

Розрізняють три періоди перебігу захворювання або травматичного ураження щелепно-лицевої ділянки.

Перший період — період гострого прояву патологічного процесу. Він характеризується розвитком запальних або реактивних запальних процесів в пошкоджених тканинах або значної інтоксикації.

Завдання ЛФК: профілактика можливих ускладнень з боку внутрішніх органів, поліпшення крово- і лімфообігу в зоні ураження з метою стимуляції репаративної-регенеративних процесів, профілактика розвитку грубих стягуючих рубців в області слизової оболонки рота і шкірних покривів особи, контрактур жувальної мускулатури і скронево-нижньощелепного суглоба, вироблення елементарних побутових навичок (наприклад, відтягування кута рота для кращого прийому їжі, збирання губ в трубочку і ін.), підтримка загальної тренованості організму.

У цей період рекомедуется проводити вправи для м’язів, не пов’язаних з пошкодженими тканинами, і дихальні вправи. Застосовують дозовані руху загального характеру і локальні (місцеві) для неуражених м’язів, побічно впливають на уражені тканини.

Фізичні вправи в цьому періоді сприяють поліпшенню місцевого обміну, розсмоктуванню крововиливів і профілактиці розвитку стягають рубців.

Другий період — підгострий, характеризується зменшенням або зникненням запальних явищ і поліпшенням загального стану хворого.

Завдання ЛФК: боротьба з розвитком контрактур, відновлення рухливості скронево-нижньощелепних суглобів, а також функцій різних груп м’язів.

Рекомендується проводити наступні спеціальні вправи (на фоні загальнорозвиваючих і дихальних):

активні вільні, активні з допомогою для нижньої щелепи з максимально можливою амплітудою руху;
масаж язиком пошкодженої слизової оболонки і власне порожнини рота з метою зменшення утворення грубих рубців;
активні рухи мімічних м’язів і масаж шкірних покривів з метою профілактики рубцевих утворень;
активні рухи за допомогою і використанням гумових пробок, клинів, активні рухи для скронево-нижньощелепного суглоба;
вправи для язика в разі його пошкодження для відновлення нормальної функції язика. У заняттях застосовуються вправи поза порожниною рота і вимова голосних звуків, складів, слів (наприклад, висунути язик у вигляді «лопатки» і розслабити його, загнути язик гачком вгору, потім вниз, кінчиком язика провести по зубному ряду з зовнішньої сторони і ін.) .

Після того як мова досягла хорошою рухливості, слід переходити до вимови букв і слів. Надалі рекомендується читання вголос і співання.

Третій період характеризується відновленням функції щелепно-лицьового апарату. Він відповідає утворенню кісткової мозолі при пошкодження кісткової тканини і закінчення рубцювання або епітелізації при пошкодженнях м’яких тканин.

Завдання ЛФК — відновлення порушених функцій ураженого органу і працездатності хворого.

Засоби ЛФК застосовуються при контрактурах щелеп, рубцевих змінах в приротовой області, ураженнях лицьового нерва, пошкодженні мови, м’язів шиї.

Спеціальні фізичні вправи для тренування м’язів м’якого піднебіння, верхньої губи і мови.

Література

основна

Безруков В.М. Справочник по стоматологии. М., 1998. — 656 с.

Безруков В.М. Амбулаторная хирургическая стоматология (современные методы ). М., 2002. — 112 с.

Безрукова И.В. Быстропрогрессирующий пародонтит. М., 2004. — 142 с.

Беллизи Р. Клинический атлас эндодонтической хирургии. М., 2003. с.

Белошенков В.В. Анатомо-физиологические особенностти челюстнолицевой области и методы её исследования. 2005. — 179 с.

Бельченко В.А. Черепно-лицевая хирургия. Руководство для врачей.

-340 с.

Бер Р. Атлас по стоматологии «Эндодонтия». М., 2006. — 363 с.

Бизяев С.Ю. Обезболивание в условиях стоматологической поликлиники. М., 2002. — 139 с.

Богатов В.В., Клестова Е.Л., Приходько И.Е. Пластическая и восстановительная хирургия лица, М., МИА, 2010. — 170 с.

Бондаренко Н.Н. Стоматолог и пациент: права, обязанности, ответственность. Киев. — 2004. — 89 с.

Борисенко А.В. Секреты лечения кариеса и реставрации зубов. Киев.

-527 с.

Допоміжна

Воронов А.П., Лебеденко И.Ю. Ортопедическое лечение больных с полным отсутствием зубов. М., 2006. — 320 с.

Гажва С.И. Хирургические методы лечения заболеваний пародонта. Н.

Новгород. 2003. — 276 с.

Гибсон Дж. Клиническая стоматология. — 2004. — 320 с.

Гольбрайх В.Р. Хирургия зубов и органов полости рта. М., 2006. — 176 с.

.Гольдштейн Р. Эстетическая стоматология. Второе издание. Том 1. Теоретические основы, принципы общения, методы лечения. М., 2003. с.

.Гольдштейн Р. Эстетическая стоматология. Второе издание. Том 2. Эстетические проблемы отдельных зубов, при утрате зубов, при аномалиях прикуса в разных возрастных группах. М., 2005. — 908 с.

.Грудянов А.И. Диагностика в пародонтологии. М., 2004. — 100 с.

Грудянов А.И. Хирургические методы лечения заболеваний пародонта.

М., 2006. — 127 с.

Данилевский Н.Ф. Заболевания слизистой оболочки полости рта. М., 2001. — 271 с.

Ситуаційні завдання. Визначте показання до заходів фізичної реабілітації.

Завдання 1. До лікаря звернувся пацієнт 16 років зі скаргами на кровоточивість ясен під час чищення зубів. Об-но: слизова оболонка ясен в обл. всіх зубів гіперемована, набрякла, зуби покриті м’яким нальотом, при порушенні до ясна з’являється кровоточивість. Поставте діагноз. Призначте лікування.

Завдання 2. Пацієнт 35 років, скарги на загальну слабкість, нездужання, головний біль, поява Т тіла до 39 гр., Відмовляється від прийому їжі через біль і кровотечі з ясен, з рота — гнильний запах. Піднижньочелюсні лімфатичні вузли збільшені. На слизовій оболонці ясенного краю — плівки брудно-сірого кольору, міжзубні сосочки «урізані» покриті сірим нальотом. При спробі видалити наліт з’явився різкий біль в яснах і кровоточивість. Поставте діагноз. Які зміни в периферичної крові можливі. Призначте лікування.

Завдання 3. Пацієнтка в жіночій консультації звернулася до стоматолога зі скаргами на розростання ясен під час вагітності. Визначте вид патології. Які додаткові клінічні дані необхідні? Чи потребує пацієнтка в лікуванні? Якщо так, то в якому?

Завдання 4. Після протезування пацієнт звернувся до терапевта-стоматолога зі скаргами на ураження ясен в області зубів з штучними коронками, відчуття печіння, оскоми в порожнині рота. Можлива природа даного ускладнення. Які необхідні додаткові дані для постановки діагнозу? Як надати допомогу?

Завдання 5. На прийомі стоматолог виставив пацієнту 18 років діагноз: Гострий катаральний гінгівіт, генералізована форма. Опишіть можливу клінічну картину. Назвіть можливі причини захворювання.

Завдання 6. У щелепно-лицеве відділення госпіталізована хвора з діагнозом одонтогенная флегмона піднижньощелепної області. «Причинний» зуб — 36. Флегмона була розкрита. Ваша тактика по відношенню до 36. Назвіть показання до видалення зубів.

Завдання 7. До стоматолога звернулася хвора з метою санації порожнини рота. Необхідно видалити коріння 36; в анамнезі — гемофілія. Яка тактика лікаря в даній ситуації. В якому лікувальному закладі може бути надана необхідна допомога?

Завдання 8. У хворого 20-ти років неодноразово виникало перикороніт 38 / утруднене прорізування /. 38 прорізується поза зубної дуги. З анамнезу виявлено алергія на новокаїн. Яка тактика по відношенню до 38? Яке необхідно вибрати знеболююче?

Завдання 9. Хворому показано видалення 24. Оберіть метод знеболення, необхідні інструменти, опишіть етапи оперативного втручання.

Завдання 10. У пацієнта загострення хронічного періодонтиту 23, по перехідній складці пальпується щільний, болючий інфільтрат в області 22,23,24. Як надати невідкладну допомогу? Тактика по відношенню до 23? Виберіть метод знеболення.

Завдання 11. У стаціонар поступив хворий з високою температурою тіла / 40 град. /, Ознобом, головним болем, загальною слабкістю, хворий 5 днів. При огляді хворий блідий, млявий. Дихання і пульс прискорені. З рота смердючий запах. Ряд зубів на нижній щелепі рухливі, перкусія їх болюча. Десна і перехідна складка в області зубів, залучені в процес, набряклі, гіперемійовані, пальпація болюча. Чи достатньо даних для постановки діагнозу, або необхідні додаткові методи обстеження? Чим обумовлені рухливість і болючість зубів на нижній щелепі?

Завдання 12. При гострому остеомієліті нижньої щелепи хворий скаржиться на відчуття оніміння половини нижньої губи і кута рота відповідної сторони. Чим це обумовлено? Як називається даний симптом?

Завдання 13. У клініку доставлений хворий з діагнозом гострий одонтогенний остеомієліт нижньої щелепи. Намітьте план лікування хворого. Які ускладнення можуть бути при гострому остеомієліті щелепи?

Завдання 14. На прийомі у стоматолога — хворий зі скаргами на наявність свища з гнійним виділенням в області тіла нижньої щелепи зліва. З анамнезу: 2 міс. тому хворів 35, потім з’явилася припухлість в області нижньої щелепи, Т-до 39 град. Хворий приймав антибіотики, 35 був вилучений. Протягом 2-х місяців припухлість повністю не зникла. Об-но: деформація тіла нижньої щелепи зліва, на шкірі нижнього відділу щічної області — свищ з гнійним виділенням. З боку порожнини рота змін немає. Яке захворювання можна припустити. Які необхідні додаткові методи дослідження. Складіть план лікування.

Завдання 15. У стаціонар доставлений хворий 30-ти років зі скаргами на загальну слабкість, високу температуру тіла (38 град.), Хворобливу припухлість в лівій піднижньощелепній області. Виставлено діагноз: флегмона лівої піднижньощелепної області. Перерахуйте можливі причини захворювання. Намітьте план лікування.

Завдання 16. У хворого 40 років через 7 годин після важкої травми голови відзначається головний біль, нудота, блювота, хворий загальмований. Дихання прискорене, поверхневе, пульс слабкого наповнення, прискорений, АТ 100/50. Лице різко набрякле, синюшне. З носа, вух помірна кровотеча. Можливий діагноз. Додаткові методи дослідження.

Завдання 17. Хворий 42 років отримав виробничу травму годину назад. Відзначаються скарги на слабкість, нудоту, блювоту. Загальмований. З носа і порожнини рота помірна кровотеча, носове дихання відсутнє, лице видовжене, дискомфорт і хворобливість при спробі закривати рот. Попередній діагноз, додаткові методи дослідження.

Завдання 18. Хворий 20 років госпіталізований в травматологічне відділення з діагнозом від установи, що його направила: ЗЧМТ СГМ. Перелом лівого плеча, УI-УII ребер зліва, перелом верхньої щелепи. Однак при рентгенологічному дослідженні кісток черепа даних через перелом верхніх щелеп черговому травматолога виявити не вдалося. Які дослідження необхідно провести для підтвердження діагнозу або його виключення?

Завдання 19. У хворого 24 років з діагнозом: ЗЧМГ, СГМ, перелом кісток лівої гомілки, перелом верхніх щелеп по верхньому типу, госпіталізованого в травматологічне відділення протягом доби відзначається кровотеча з порожнини рота, носа. Хворий заковтує кров, при найменшій русі щелеп виникає різкий біль. Протягом найближчої доби очікується приїзд консультанта-стоматолога. Чи потрібно проводити будь-які маніпуляції в щелепно-лицевої ділянки у хворого?

Завдання 20. Хворий 34 років доставлений в центральну районну лікарню з важкою поєднаною травмою, що включає перелом верхніх щелеп і кісток носа. Лікар-стоматолог-терапевт некомпетентний в питаннях травматології. Хворий нетранспортабельний.

Завдання 21. У хворого 52 років, виявленого на місці автокатастрофи бригадою «швидкої допомоги», лице закривавлене, утруднене дихання, відзначається осколковий перелом подбородочного відділу нижньої щелепи, язик зміщений назад, в роті згустки крові, вільно лежать фрагменти кістки. Які ускладнення загрожують життю хворого? Невідкладна допомога на місці аварії і при транспортуванні хворого.

Завдання 22. Хворого 52 років доставили в травматологічне відділення з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Осколковий перелом підборідного відділу нижньої щелепи. Сторонні тіла язика. Гематома язика. Які ускладнення можливі найближчим часом і у віддаленому майбутньому? Обсяг кваліфікованої медичної допомоги.
Тема 6. Фізична реабілітація при гнійно-запальних процесах в щелепно-лицевій ділянці.

Актуальність. Недооцінка і недостатнє або несвоєчасне застосування засобів фізичної реабілітації в комплексному лікуванні хворих стоматологічного профілю часто призводить до суттєвого збільшення термінів їх одужання, виникнення важких ускладнень, і, навіть, до стійкої втрати працездатності. ЛФК й інші фізичні чинники повинні бути не додатковими засобами, а невід’ємною складовою комплексного лікування протягом усіх періодів реабілітації. Дуже важливим є раннє, своєчасне призначення засобів фізичної реабілітації, особливо при гнійно-запальних процесах в щелепно-лицевій ділянці, Клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ФР при захворюваннях пародонту, гнійно-запальних процесах щелепно-лицевої ділянки. Показання та протипоказання до призначення засобів ФР. Основні методичні підходи та особливості проведення ЛФК при пародонтозі, пародонтопатіях, хірургічному лікуванні гнійно-запальних процесів (абсцесів, флегмон) щелепно-лицевої ділянки. Особливості методик массажу (пальцевого, апаратного) та самомасажу ясен. Рухові режими хворих, періоди застосування ЛФК. Оцінка ефективності використання засобів ФР.

Головна мета навчання (загальна): Вміти визначати предмет, цілі і завдання фізичної реабілітації при гнійно-запальних процесах в щелепно-лицевій ділянці, використовувати методи фізичної реабілітації в практичній діяльності лікаря стоматолога. Знати показання і протипоказання до призначення реабілітаційних заходів.

Конкретні цілі – знати:

клініко-фізіологічне обгрунтування призначення фізічної реабілітації при захворюваннях пародонту;

етапи ФР при гнійно-запальних процесах щелепно-лицевої ділянки;

фізична реабілітація при пародонтопатіях;

хірургічному лікуванні гнійно-запальних процесів (абсцесів, флегмон) щелепно-лицевої ділянки

Вміти:

скласти комплекс ФР при захворюваннях пародонту;

скласти комплекс ФР при гнійно-запальних процесах щелепно-лицевої ділянки;

скласти комплекс ФР при пародонтопатіях;

скласти комплекс ФР при хірургічному лікуванні гнійно-запальних процесів (абсцесів, флегмон) щелепно-лицевої ділянки

Опанувати (конкретні цілі):

прийоми ФР при захворюваннях пародонту;

прийоми ФР при гнійно-запальних процесах щелепно-лицевої ділянки;

прийоми ФР при пародонтопатіях;

прийоми ФР при хірургічному лікуванні гнійно-запальних процесів (абсцесів, флегмон) щелепно-лицевої ділянки

Для оцінки вихідного рівня знань пропонується відповісти на наступні питання:

Засоби фізичної реабілітації при захворюваннях пародонту.

Роль фізіотерапевтичних процедур, масажу у стоматологічних хворих.

Види медичної реабілітації, що мають показання в стоматології.

Показання та протипоказання засобів фізичної реабілітації при захворюваннях та травмах щелепно-лицевої ділянки.

Фізіотерапія та санаторно-курортне лікування для стоматологічних хворих.

Бонев Л., Слывчева П. Руководство по кинезотерапии. — София. 1978. с. 198-

302.

Глезер О., Далихо В. Сегментарный массаж. Пер. с нем. 1965. — 125 с. Дзяк А.Крестцовые боли. — М.: Медицина, 1981. — 200 с.

Епифанов В.А. Артроз суставов кисти и стопы. — М., «Мед-Пресс», 2005. — 117 с.

Лечебная физическая культура ( под ред. проф. Епифанова В.А.). Справочник, М., «Медицина», 2004. — 610 с.

Епифанов В.А. — Лечебная физическая культура. Уч. пособие. Изд. гр.«ГЭОТАРМедиа», 2006, — 557 с.

Каптелин А.Ф. Восстановительное лечение при травмах и деформациях опорно-двигательного аппарата. — М.: Медицина, 1969. — 404 с.

Коган О.В., Найдин В.Л. Медицинская реабилитация в неврологии и нейрохирургии. — М., Медицина, 1988. — 301 с.

Лечебная физкультура в системе медицинской реабилитации: Рук-во для врачей / Под ред. проф. А.Ф. Каптелина, И.А. Лебедевой. — М.: Медицина,

— 400 с.

Левит К., Захсе И., Янда В. Мануальная медицина (пер. с нем.). — М., Медицина

— 506 с.

Медицинская реабилитация (под ред. проф. В.А. Епифанова). — М.: МЕДпрессинформ, 2005. — 328 с.

Могендович М.Р. Достижение теории и практики учения о моторно-висцеральных рефлексах. — Вильнюс, 1972, 24 с

Разумов А.Н., Пономаренко В.А., Пискунов В.А. «Здоровье человека»(основы вос- становительной терапии). — М.: Медицина, 1996. — 409 с.

Разумов А.Н., Ромашин О.В. Оздоровительная физкультура в восстановительной медицине. Изд. «Вуз и школа», М. 2002, 167 с.

Ситель А.Б. Мануальная терапия. (Руководство для врачей). — М.: «Русь»,

— 300 с.

Юнусов Ф.А., Гайтер Г., Микус Э. Организация медико-социальной реабилитации за рубежом. — М., 2004. — 308 с.

Лікувальну гімнастику призначають після хірургічного розтину очагу запалення і стихання гострого процесу, зменшення болю і поліпшення загального стану хворого, т. Е. Зазвичай на 2-3-й день після операції. Субфебрильна температура і підвищена ШОЕ не є протипоказанням до призначення лікувальної гімнастики.

Завдання лікувальної гімнастики в першому (ввідному) періоді занять: 1) загальну тонізуючу дію на організм хворого; 2) посилення місцевого кровообігу з метою поліпшення резорбціонних і гідратаційних процесів в області післяопераційної рани; 3) запобігання деструктивно-атрофічних процесів в навколосуглобових тканинах, профілактика контрактури або анкілозу щелеп. Методика занять лікувальною гімнастикою в цей період передбачає використання: а) загально розвиваючих вправ для м’язів рук і ніг, спини і черевного преса, що виконуються в повільному темпі в початкових положеннях лежачи і сидячи;

б) дихальних статичних і динамічних вправ з подовженою фазою видиху (наприклад, надування гумових іграшок);

в) спеціальних вправ для мімічної і жувальної мускулатури (уникаючи посилення болю), повторюючи їх серіями по 5-10 разів кожну вправу. Відкривання і закривання рота можна супроводжувати рухами головою (нахили, повороти, кругові рухи), не допускаючи запаморочення або вегетативних розладів, пов’язаних з роздратуванням вестибулярного аналізатора (табл. 90).

Під час огляду хірургом післяопераційної рани хворомуому рекомендується виконувати максимально можливі за амплітудою рухи в скронево-нижньощелепного суглобі.

Методика занять лікувальною гімнастикою в другому (основному) періоді, який починається після звільнення рани від дренажу і покриття її шаром грануляцій, передбачає розширення рухової активності хворого і широке використання спеціальних вправ. Рекомендуються прогулянки на свіжому повітрі (уникати охолоджень), поступове збільшення інтенсивності фізичного навантаження з метою якнайшвидшого поліпшення загального стану хворого. Всі спеціальні вправи виконують без обмежень, з максимальною амплітудою руху багаторазово протягом дня. Поряд з активними рухами нижньої щелепи можна застосовувати клини, гумові пробки та інші пристосування для максимального відкривання рота. При залишкових явищах у вигляді порушення функцій жувальної і мімічної мускулатури, обмеження рухів в скронево-нижньощелепного суглоба заняття лікувальною гімнастикою продовжують до повного відновлення функцій. При виконанні спеціальних вправ застосовують обтяження і опору. Показані масаж, теплові процедури і механотерапія.

Лікувальна гімнастика при запальних процесах в тканинах щелепно-лицевої ділянки (перший період, тривалість 4-7 днів)

Розділ заняття	Исходноеположение	Вправи	Тривалість	Методичні вказівки
Вступний	Сидя, стояили лежа	Потягування, статичні і динамічні дихальні вправи, найпростішівправи для верхніх кінцівок	2-3	Вибір вихідного положення залежить від загального стану хворого. Темп виконання вправ повільний
Основний	То же	Вправи для м’язів тулуба (повороти, полунаклоном, кругові рухи тазом), нижніх кінцівок (присідання, «ножиці», ходьба на носках, махові руху в різних напрямках,імітація їзди на велосипеді і т. д.). Спеціальні вправи для жувальної і мімічної мускулатури в поєднанні з глибоким ритмічним диханням і рухами голови	10-15	Підбір вправ визначається вихідним положенням, в якому знаходитьсяхворий. Темп і амплітуда рухівсередні. Спеціальні вправи виконують перед дзеркалом
Заключний	Сидячи, стоячиабо лежачи	Динамічні дихальні вправи з одночасним розслабленням м’язів	2-314-21	Темп повільний, стежити за повним розслабленням м’язів

Література:

Базова

— 400 с.

Левит К., Захсе И., Янда В. Мануальная медицина (пер. с нем.). — М., Медицина,

— 506 с.

Медицинская реабилитация (под ред. проф. В.А. Епифанова). — М.: МЕДпрессинформ, 2005. — 328 с.

Могендович М.Р. Достижение теории и практики учения о моторно-висцеральных рефлексах. — Вильнюс, 1972, 24 с.

Ситель А.Б. Мануальная терапия. (Руководство для врачей). — М.: «Русь»,

— 300 с.

Юнусов Ф.А., Гайтер Г., Микус Э. Организация медико-социальной реабилитации за рубежом. — М., 2004. — 308 с.

Допоміжна

Лікувальна фізкультура та спортивна медицина (Вибрані лекції для студентів) / Абрамов В.В., Клапчук В.В., Смирнова О.Л. та ін.; за ред.проф. В.В Клапчука. – Дніпропетровськ: Медакадемія, 2006. – 179 с.
Дудко Д.В., Макареня В.В. Лечебная физическая культура в стоматологи. – К.: Здоровье, 1982. – 72 с.
Куничев Л.А. Лечебный массаж. – Киев: Вища школа, 1981. – 328с. 4. Мухін В.М. Фізична реабілітація. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ: Олімпійська література, 2005. – 248 с.
Основи реабілітації, фізіотерапії, лікувальної фізичної культури і масажу / За ред. В.В. Клапчука, О.С. Полянської. – Чернівці: Прут, 2006. – 208 с.
Соколов А.А. Лечебная физкультура в стоматологии / Соколов А.А. –М.: Медицина,1967. – 159 с.
Соколов А.А., Заусаев В.И. Применение лечебной физической культуры в челюстно-лицевой хирургии / Соколов А.3А., Заусаев В.И. – М.: Медицина, 1970. – 200 с.

Ситуаційні завдання.

завдання 1.У хворого 20-ти років неодноразово виникало перикороніт 38 / утруднене прорізування /. 38 прорізується поза зубної дуги. З анамнезу виявлено алергія на новокаїн. Яка тактика по відношенню до 38?

завдання 2.У пацієнта загострення хронічного періодонтиту 23, по перехідній складці пальпується щільний, болючий інфільтрат в області 22,23,24. як надати невідкладну допомогу? Тактика по відношенню до 23?

завдання 3.Після пломбування каналів 24 з’явилася припухлість ясен, болі розпирала характеру. Необхідна періостотомія. Який метод знеболення вибрати? Виберіть анестетик?

завдання 4.В стаціонар поступив хворий з високою температурою тіла / 40 град. /, Ознобом, головним болем, загальною слабкістю, хворий 5 днів. При огляді хворий блідий, млявий. Дихання і пульс прискорені. З рота смердючий запах. Ряд зубів на нижній щелепі рухливі, перкусія їх болюча. Десна і перехідна складка в області зубів, залучені в процес, набряклі, гіперемійовані, пальпація болюча. Чи достатньо даних для постановки діагнозу, або необхідні додаткові методи обстеження? Чим обумовлені рухливість і болючість зубів на нижній щелепі?

завдання 5.При гострому остеомієліті нижньої щелепи хворий скаржиться на відчуття оніміння половини нижньої губи і кута рота відповідної сторони. Чим це обумовлено? Як називається даний симптом?

завдання 6.В клініку доставлений хворий з діагнозом гострий одонтогенний остеомієліт нижньої щелепи. Намітьте план лікування хворого. Які ускладнення можуть бути при гострому остеомієліті щелепи?

завдання 7.На прийомі у стоматолога — хворий зі скаргами на наявність свища з гнійним виділенням в області тіла нижньої щелепи зліва. З анамнезу: 2 міс. тому хворів 35, потім з’явилася припухлість в області нижньої щелепи, Т-до 39 град. Хворий приймав антибіотики, 35 був вилучений. Протягом 2-х місяців припухлість повністю не зникла. Об-но: деформація тіла нижньої щелепи зліва, на шкірі нижнього відділу щічної області — свищ з гнійним виділенням. З боку порожнини рота змін немає. Яке захворювання можна припустити. Які необхідні додаткові методи дослідження. Складіть план лікування.

завдання 8.У стаціонар доставлений хворий 30-ти років зі скаргами на загальну слабкість, високу температуру тіла (38 град.), Хворобливу припухлість в лівій поднижнечелюстной області. Виставлено діагноз: флегмона лівої піднижньощелепної області. Перерахуйте можливі причини захворювання. Намітьте план лікування.

завдання 9.До лікаря звернувся пацієнт 16 років зі скаргами на кровоточивість ясен під час чищення зубів. Об-но: слизова оболонка ясен в обл. всіх зубів гіперемована, набрякла, зуби покриті м’яким нальотом, при порушенні до ясна з’являється кровоточивість. Поставте діагноз. Призначте лікування.

завдання 10.Пацієнт 35 років, скарги на загальну слабкість, нездужання, головний біль, поява Т тіла до 39 гр., Відмовляється від прийому їжі через біль і кровотечі з ясен, з рота — гнильний запах. Піднижньочелюсні лімфатичні вузли збільшені. На слизовій оболонці ясенного краю — плівки брудно-сірого кольору, міжзубні сосочки «урізані» покриті сірим нальотом. При спробі видалити наліт з’явився різкий біль в яснах і кровоточивість. Поставте діагноз. Які зміни в периферичної крові можливі. Призначте лікування.

завдання 11.Пацієнтка в жіночій консультації звернулася до стоматолога зі скаргами на розростання ясен під час вагітності. Визначте вид патології. Які додаткові клінічні дані необхідні? Чи потребує пацієнтка в лікуванні?

завдання 12.Після протезування пацієнт звернувся до терапевта-стоматолога зі скаргами на ураження ясен в області зубів з штучними коронками, відчуття печіння, оскоми в порожнині рота. Можлива природа даного ускладнення. Які необхідні додаткові дані для постановки діагнозу? Як надати допомогу?

завдання 13.На прийомі стоматолог виставив пацієнту 18 років діагноз: Гострий катаральний гінгівіт, генералізована форма. Опишіть можливу клінічну картину.

завдання 14.У щелепно-лицеве відділення госпіталізована хвора з діагнозом одонтогенная флегмона піднижньощелепної області. «Причинний» зуб — 36. Флегмона була розкрита. Ваша тактика по відношенню до 36. Назвіть показання до видалення зубів.

Тема 7. Фізична реабілітація при зламах щелеп та кісток лицевого скелету

Актуальність. Клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ФР при ушкодженнях щелепно-лицевої ділянки: зламах щелеп та кісток лицевого скелету. Клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ЛФК, показання та протипоказання до призначення ЛФК. Основні підходи та особливості методики проведення ЛФК при зламах щелеп та кісток лицевого скелету в залежності від методу фіксації кісткових уламків. Періоди застосування ЛФК, їх задачі. Режими рухової активності хворих на етапах ФР. Особливості застосування механотерапії та масажу. Оцінка ефективності використання засобів ФР.

Головна мета навчання (загальна): Вміти визначати предмет, цілі і завдання фізичної реабілітації при зламах щелеп та кісток лицевого скелету, використовувати методи фізичної реабілітації в практичній діяльності лікаря стоматолога. Знати показання і протипоказання до призначення реабілітаційних заходів.

Конкретні цілі – знати:

Визначити показання до призначення ФР при ушкодженнях щелепно-лицевої ділянки: зламах щелеп та кісток лицевого скелету.
Визначити режим руховий активності при ушкодженнях щелепно-лицевої ділянки: зламах щелеп та кісток лицевого скелету.
Сформулювати завдання, методи і методики ФР при зламах щелеп та кісток лицевого скелету в залежності від методу фіксації кісткових уламків.
Складати реабілітаційну програму для стоматологічних хворих.

Для досягнення цілей навчання необхідні базисні знання-уміння:

Інтерпретувати клінічні дані при ушкодженнях щелепно-лицевої ділянки: зламах щелеп та кісток лицевого скелету для постановки реабілітаційного діагнозу.
Визначити важкість стану хворого і призначати реабілітаційні заходи.
Визначати етап реабілітації.
Оцінювати ефективність реабілітаційних заходів.
Спостерігати за особливостями реакції хворого на лікувальну гімнастику.

Для оцінки віхідного уровня знань пропонується вирішити наступні запитання:

У хворого 40 років через 7 годин після важкої травми голови відзначається головний біль, нудота, блювота, хворий загальмований. Дихання прискорене, поверхневе, пульс слабкого наповнення, прискорений, АТ 100/50. Лице різко набрякло, синюшне. З носа, вух помірна кровотеча. Можливий діагноз. Додаткові методи дослідження.
Хворий 42 років отримав виробничу травму годину назад. Відзначаються скарги на слабкість, нудоту, блювоту. Загальмований. З носа і порожнини рота помірна кровотеча, носове дихання відсутнє, лице видовжене, дискомфорт і хворобливість при спробі закривати рот. Попередній діагноз, додаткові методи дослідження.
Хворий 20 років госпіталізований в травматологічне відділення з діагнозом від установи, що його направила: ЗЧМТ СГМ. Перелом лівого плеча, УI-УII ребер зліва, перелом верхньої щелепи. Однак при рентгенологічному дослідженні кісток черепа даних через перелом верхніх щелеп черговому травматолога виявити не вдалося. Які дослідження необхідно провести для підтвердження діагнозу або його виключення?
У хворого 24 років з діагнозом: ЗЧМГ, СГМ, перелом кісток лівої гомілки, перелом верхніх щелеп по верхньому типу, госпіталізованого в травматологічне відділення протягом доби відзначається кровотеча з порожнини рота, носа. Хворий заковтує кров, при найменшій русі щелеп виникає різкий біль. Протягом найближчої доби очікується приїзд консультанта-стоматолога. Чи потрібно проводити будь-які маніпуляції в щелепно-лицевої ділянки у хворого?
Хворий 34 років доставлений в центральну районну лікарню з важкою поєднаною травмою, що включає перелом верхніх щелеп і кісток носа. Лікар-стоматолог-терапевт некомпетентний в питаннях травматології. Хворий нетранспортабельний. Яким повинен бути обсяг кваліфікованої допомоги на рівні районного травматолога?
У хворого 52 років, виявленого на місці автокатастрофи бригадою «швидкої допомоги», особа закривавлене, утруднене дихання, відзначається осколковий перелом подбородочного відділу нижньої щелепи, мова зміщений назад, в роті згустки крові, які вільно лежать фрагменти кістки. Які ускладнення загрожують життю хворого? Невідкладна допомога на місці аварії і при транспортуванні хворого.
Хворого 52 років доставили в травматологічне відділення з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Осколковий перелом подбородочного відділу нижньої щелепи. Сторонні тіла язика. Гематома язика. Які ускладнення можливі найближчим часом і у віддалені терміни? Обсяг кваліфікованої медичної допомоги.
Через неуважний огляд і несвоєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги у хворого 52 років з діагнозом ЗЧМТ струс головного мозку. Осколковий перелом нижньої щелепи. Сторонні тіла язика — чужорідне тіло змістилося в гортань, хворий кидається в ліжку, синюшний, є інші ознаки асфіксії.

1 .Беллизи Р. Клинический атлас эндодонтической хирургии. М., 2003. с.

2.Белошенков В.В. Анатомо-физиологические особенностти челюстнолицевой области и методы её исследования. 2005. — 179 с.

3.Бельченко В.А. Черепно-лицевая хирургия. Руководство для врачей. 2006. -340 с.

4.Бер Р. Атлас по стоматологии «Эндодонтия». М., 2006. — 363 с.

5.Бизяев С.Ю. Обезболивание в условиях стоматологической поликлиники. М., 2002. — 139 с.

6.Богатов В.В., Клестова Е.Л., Приходько И.Е. Пластическая и восстановительная хирургия лица, М., МИА, 2010. — 170 с.

7.Бондаренко Н.Н. Стоматолог и пациент: права, обязанности, ответственность. Киев. — 2004. — 89 с.

Серед всіх пошкоджень лицьового скелета переломи нижньої щелепи складають більше 70%. Своєчасне застосування ЛФК усуває несприятливий вплив гіпокінезії, попереджає розвиток ускладнень, пов’язаних з тривалою іммобілізацією щелеп (атрофія жувальної мускулатури, рубцювання м’яких тканин обличчя, контрактура скронево-нижньощелепного суглоба і ін.).

Методика лікувальної гімнастики будується з урахуванням періодів формування кісткової мозолі, особливостей іммобілізації (одночелюстной або двощелепний шинирование, остеосинтез) і клінічного стану хворого. Перший (вступний) період заняття зазвичай починається на 2-3-й день після накладення хворому постійної іммобілізації і триває до появи початкових ознак формування кісткової мозолі. Тривалість цього періоду при переломах нижньої щелепи 3-4 тижнів, оптимальний термін міжщелепний фіксації уламків до 5 тижнів.

Завдання лікувальної гімнастики в першому періоді занять: поліпшення загального стану хворого; стимуляція репаративних процесів в пошкоджених кісткових і м’яких тканинах щелепно-лицевої ділянки; профілактика ускладнень, пов’язаних з гіпокінезією і иммобилизацией скронево-нижньощелепного суглоба.

Методика занять лікувальною гімнастикою передбачає індивідуальний підбір загальнозміцнюючих, дихальних і спеціальних вправ на тлі рухового режиму, адекватного стану хворого. Як правило, в перші 3-4 діб. лікування хворим з переломами щелеп рекомендується напівпостільний (палатний), а в подальшому — вільний руховий режим. Загальнозміцнюючі і дихальні вправи призначають в дозуванні, що забезпечує посилення діяльності кардіореспіраторної системи, відповідне функціональним можливостям організму хворого. Вихідні положення для виконання вправ-лежачи або сидячи в ліжку, при хорошому загальному стані більшу частину вправ можна виконувати стоячи.

При виконанні спеціальних вправ можна допускати зміщення зіставлених кісткових уламків, так як порушення іммобілізації є причиною розвитку ускладнень і збільшення термінів лікування переломів. Тому при двощелепному шинуванні вправи для жувальної мускулатури в перший період занять не застосовують. Допускається лише обережна посилка імпульсів до скорочення жувальних м’язів при зімкнутих зубних рядах. У цей період не рекомендуються також загальнозміцнюючі вправи, пов’язані з різкими нахилами тулуба, поворотами голови, стрибками і т. Д., В зв’язку з небезпекою порушення фіксації фрагментів ушкодженої кістки. При однощелепному шинуванні або остеосинтезі без міжщелепної фіксації хворим вже на 2-3-й день дозволяють обережні рухи нижньою щелепою в різних напрямках. В цьому періоді широко застосовують вправи для мімічної мускулатури, м’язів мови і шиї, які сприяють поліпшенню місцевого кровопостачання і зниження тонусу жувальної мускулатури. Вправи для мімічних м’язів виконують сидячи перед дзеркалом.

Рекомендована література:

Базова

1.Гажва С.И. Хирургические методы лечения заболеваний пародонта. Н. Новгород. 2003. — 276 с.

2.Гибсон Дж. Клиническая стоматология. — 2004. — 320 с.

3.Гольбрайх В.Р. Хирургия зубов и органов полости рта. М., 2006. — 176 с.

4.Гольдштейн Р. Эстетическая стоматология. Второе издание. Том 1. Теоретические основы, принципы общения, методы лечения. М., 2003. с.

5.Гольдштейн Р. Эстетическая стоматология. Второе издание. Том 2. Эстетические проблемы отдельных зубов, при утрате зубов, при аномалиях прикуса в разных возрастных группах. М., 2005. — 908 с.

6.Грудянов А.И. Диагностика в пародонтологии. М., 2004. — 100 с.

Допоміжна:

1.Грудянов А.И. Хирургические методы лечения заболеваний пародонта.М., 2006.-127 с.

2.Данилевский Н.Ф. Заболевания слизистой оболочки полости рта.М., 2001. — 271 с.

3.Долгих В.Т. Клиническая патофизиология для стоматолога в вопросах и ответа. М., 200l. — 102 с.

4.Ивасенко П.И. Неотложные состояния в амбулаторной стоматологической практике. М., 2002. — 86 с.

5.Роберсон Т.М. Оперативная техника в терапевтической стоматологии по Стюрдеванту. М., МИА. — 502 с.

6.Робустова Т.Г. Хирургическая стоматология (учебная литература для студентов стоматологических факультетов медицинских ВУЗов). М., 2003. — 503 с.

Інформаційні ресурси:

http: moodl.bsmu.edu.ua.
moz.gov.ua.

Ситуаційні задачі:

Ситуаційна задача 1. Бригадою «швидкої допомоги» на місці події виявила скривавленого хворого / крововтрата «навскидку» — 100 -200 мл /, який притискає до рани на щоці шматок матерії. Після видалення пов’язки виявлена рана від ножа до 6 см завдовжки, рясно кровоточить. Які ускладнення мають місце і можуть наступити найближчим часом. Обсяг допомоги на місці травми, при транспортуванні, в травматологічному відділенні.

Ситуаційна задача 2.У хворого 32 років, доставленого в травматологічний стаціонар з діагнозом: ЗЧМТ струс головного мозку. Перелом верхніх щелеп і кісток носа. Шок 1 ст., Відзначається вираженою набряк обличчя, рухливість і крепітація кісток середньої зони особи, кровотеча з порожнини носа і рота, хворий спльовує згустки крові. Які ускладнення є і можливі найближчим часом? Екстренна допомога.

Ситуаційна задача 3.У хворого 45 років, протягом декількох років спостерігається у терапевта з діагнозом: Виразкова хвороба шлунка — при черговому огляді в порожнині рота на бічній поверхні язика виявлено біляста пляма неправильної форми з чіткими межами. Можливий діагноз. Тактика лікаря.

Ситуаційна задача 4.У хворого 42 років відзначаються скарги на зміну мови, утруднене і хворобливий рух язика. При огляді язик збільшений в обсязі, асиметричний, дещо зміщений вліво, на бічній поверхні справа виявляється невелике виразка, права половина язика ущільнена і різко болюча. Хворий говорить, що 2 тижні тому він був здоровий. Можливий діагноз. Тактика лікаря.

Ситуаційна задача 5.У хворого 38 років з ендокринною патологією під час чергового диспансерного огляду лікар на нижній губі виявив тріщину без явищ запалення, при пальпації було виявлено ущільнення по краях тріщини. Можливий діагноз. Тактика лікаря.

Ситуаційна задача 6.У хворої 62 років з соматичною патологією дільничний лікар в порожнині рота виявив майже повну відсутність зубів / зберігся ікло на верхньої щелепи справа / і невелику ерозію передньо поверхні мови праворуч. Ерозія слабо болюча, м’яка. Зрідка відзначається кровотеча. Можливий діагноз. Тактика лікаря.

Ситуаційна задача 7. Хворому тиждень тому видалений 16 зуб, проштовхнули піднебінний корінь в гайморових пазух. Можливі наслідки і відповідна тактика при них.

Ситуаційна задача 8. Хворий скаржиться на виділені з носа, головні болі, субфебрильну температуру, загальну слабкість. На рентгеноскопічному знімку визначається затемнення лівої гайморової пазухи. Поставте діагноз, намітьте план лікування.

Ситуаційна задача 9.Хворому при видаленні верхнього 6 зуба проведена перфразія дна гайморової пазухи — є сильна кровотеча з лунки, при обстеженні — зонд вільно проникає в гайморову пазуху. Яка при цьому тактика лікаря.

Ситуаційна задача 10. Хворий поступив зі скаргами на головні болі, підвищення температури тіла, загальну слабкість. Які необхідно виконати клінічні симптоми і провести лабораторні обстеження для постановки діагнозу «гострий одонтогенний гайморит.

Ситуаційна задача 11. Під час операції хірург розкрив передню стінку гайморової пазухи (доступ до 1,6 см в діаметрі) бачить поліпозні розростання і змінену слизову тільки в нижньому відділі пазухи (дно). Чи слід видаляти всю слизову пазухи. Якщо немає — чому?

Тема 8. Фізична реабілітація при невритах лицевого та трійчастого нервів.

Актуальність. Найбільш частими причинами розвитку уражень лицевого нерва є інфекція, охолодження, травма, запальні захворювання вуха. Клінічна картина невриту лицевого нерва в основному характеризується гострим розвитком параліча або парезу мімічної мускулатури. Уражена сторона стає в’ялою, млявою, порушується миготіння століття, в повному обсязі закривається очей, носо-губна складка згладжена, обличчя асиметричне, перетягнути в здорову сторону, мова невиразна; хворий не може наморщити лоб, насупити брови, відзначається втрата смаку, сльозотеча.

Клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ФР при невритах лицевого та трійчастого нервів. Клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ЛФК. Показання та протипоказання до призначення ЛФК. Основні підходи та особливості методики проведення ЛФК при функціональних розладах зубо-щелепної системи, зумовлених невритом лицевого чи трійчастого нервів. Періоди застосування ЛФК, їх задачі. Режими рухової активності хворих на етапах ФР. Особливості механотерапії електростимуляції, механотерапії та масажу в комплексному відновному лікуванні. Оцінка ефективності використання засобів ФР.

Головна мета навчання (загальна): Вміти визначати предмет, цілі і завдання фізичної реабілітації при невритах лицевого та трійчастого нервів, використовувати методи фізичної реабілітації в практичній діяльності лікаря стоматолога. Знати показання і протипоказання до призначення реабілітаційних заходів.

Конкретні цілі – знати:

Визначити показання до призначення ФР при невритах лицевого та трійчастого нервів.
Визначити режим рухової активності хворих при невритах лицевого та трійчастого нервів.
Сформулювати завдання, методи і методики ФР для конкретного рухового режиму у хворих при невритах лицевого та трійчастого нервів.
Складати реабілітаційну програму для хворих при невритах лицевого та трійчастого нервів.

Для досягнення цілей навчання необхідні базисні знання-уміння:

Інтерпретувати клінічні дані основного захворювання для постановки реабілітаційного діагнозу.
Визначити важкість стану хворих при невритах лицевого та трійчастого нервів.

і призначати реабілітаційні заходи.

Визначати етап реабілітації хворих при невритах лицевого та трійчастого нервів.
Оцінювати ефективність реабілітаційних заходів у хворих при невритах лицевого та трійчастого нервів.

5.Спостерігати за особливостями реакції хворих налікувальну гімнастику.

Для оцінки віхідного уровня знань пропонується вирішити наступні запитання:

Етіологія невриту лицьового нерва.

Основні клінічні ознаки невриту лицьового нерва.

Особливості перебігу невриту лицьового нерва у дорослих та дітей.

Одонтогенні причини невриту лицьового нерва.

Етіологія невриту трійчастого нерва.

Основні клінічні ознаки невриту трійчастого нерва.

Особливості перебігу невриту трійчастого нерва у дорослих та дітей

Одонтогенні причини невриту трійчастого нерва.

Коган О.Г., Найдин В.Л. Медицинская реабилитация в неврологии и нейрохирургии. – М.: Медицина, 1988. – 301 с.
Козлова Л.В., Козлов С.А., Семененко Л.А. Основы реабилитации. – Ростов н/Д: «Феникс», 2003. – 480 с.
Куничев Л.А. Лечебный массаж. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1981. – 328 с.
Лечебная физкультура: Новейший справочник / Под общей ред. проф. Т.А. Евдокимовой. – М.: Изд-во Эксмо, 2003. – 862 с., ил.
Мошков В.Н. Лечебная физическая культура в клинике внутренних болезней.– М.: Медицина, 1982. – 223 с.

Реабілітаційні заходи при невриті лицьового нерва включають лікування положенням, масаж, лікувальну гімнастику і фізіотерапію. Завдання їх полягають у наступному: покращити кровообіг в області обличчя, особливо на стороні ураження, а також шиї і всієї комірцевої зони; відновити функцію мімічних м’язів, правильну вимову, запобігти розвитку контрактур і співдружніх рухів.

У ранньому періоді (1-10-й день хвороби) використовують лікування положенням, масаж і лікувальну гімнастику. Лікування положенням включає наступні рекомендації: 1) спати на боці (на стороні ураження); 2) протягом 10-15 хв 3-4 рази на день сидіти, схиливши голову в бік ураження, підтримуючи її тильною стороною кисті (з опорою на лікоть); підв’язувати хустку, підтягуючи м’язи зі здорової сторони в сто-рону поразки (від низу до верху), прагнучи при цьому відновити симетрію особи. Для усунення асиметрії особи проводиться Лейкопластирний натяг зі здорової сторони на хвору. Лейкопластирний натяг направлено проти тяги м’язів здорової сторони і здійснюється міцної фіксацією іншого вільного кінця пластиру до спеціального шолому-маски, що виготовляється індивідуально для кожного хворого. Лікування положенням застосовують в денний час: в першу добу по 30-60 хв 2-3 рази на день, переважно під часу активних мімічних дій (їжа, бесіда), потім — до 2-3 годин на день.

Масаж починають з комірної області і шиї. Після цього проводиться масаж обличчя. Хворий сідає з дзеркалом в руках, а масажист розташовується навпроти хворого (масажист обов’язково повинен бачити вправи, спостерігаючи за точністю за допомогою дзеркала). Прийоми масажу (погладжування, розтирання, легке розминання, вібрація) проводять за щадною методикою. У перші дні масаж триває 5-7 хв, потім — до 15-17 хв.

Лікувальна гімнастика проводиться в малих дозах і в основному спрямована на м’язи здорової сторони: ізольована напруга мімічних м’язів і м’язів, що оточують ротову щілину. Заняття тривають 10-12 хв 2 рази в день.

В основний період (з 10-12-го дня від початку захворювання до 2-3 місяців) одночасно із застосуванням масажу, лікування положенням, виконуються спеціальні фізичні вправи. Тривалість лікування положенням збільшується до 4-6 год в день, чергуючись з заняттями ЛФК і масажем. Підвищується також ступінь натягу лейкопластиру до рівня гіперкорекції, зі значним зміщенням в хвору сторону, щоб добитися розтягування і тим самим послабити здорові м’язи. В окремих випадках Лейкопластирний натяг проводиться протягом 8-10 год.

Масаж носить переважно точковий характер, щоб зміщення шкіри були незначні і не розтягували шкіру ослабленою половини особи. Основний же масаж проводиться зсередини рота, причому всі масажні рухи поєднуються з лікувальними вправами. Зі спеціальних активних вправ рекомендуються підведення і опускання надбрівної дуги, надування щоки без опору і з тиском на неї, закривання і відкривання очі, складання губ для свисту, випинання мови, вишкиряння зубів, піднімання брови, наморщування лоба ( «хмуритися»), втягування щоки при закритому роті і т.д. Перераховані вправи виконуються перед дзеркалом за участю інструктора ЛФК та обов’язково повторюються хворим самостійно 2-3 рази на день.

В резидуальний період (після 3 місяців) використовують масаж, лікування положенням і лікувальну гімнастику, що застосовуються в основному періоді. Значно збільшується питома вага лікувальної гімнастики, завданням якої є відтворення максимальної симетрії між здоровою і хворою сторонами лиця. В цьому періоді збільшується тренування мімічних м’язів. Вправи для мімічної мускулатури слід чергувати з загальнозміцнюючим і дихальними.

Фізіотерапія при невриті лицевого нерва. З перших днів захворювання рекомендується помірне тепло. Через 3-4 дні застосовують УВЧ слаботеплової інтенсивності, УФ-опромінення, електрофорез лікарських речовин, ультразвук для профілактики контрактури мімічних м’язів. Через місяць від початку захворювання призначають грязьові, парафінові або озо-керітові аплікації. Бальнеолікування використовується у вигляді радонових або сірководневих ванн.

Література:
Основна

Лукиных Л.М., Успенская О.А. Физиотерапия в практике терапевтической стоматологии: Учебное пособие. 2-е издание. – Нижний Новгород, 2005. – С. 20, 21, 28-34, 36, 39, 41-44
Тибекина Л.М., Улько Т.Н. Основные нейростоматологические синдромы: Методические рекомендации для студентов и врачей-курсантов. – Барнаул, 2001. – 46 с.
Физиотерапия стоматологических заболеваний. Логико-дидактические схемы практических занятий по физиотерапии. Учебно-методическое пособие. Под ред. зав. каф. физиотерапии МГМСУ, д м н, проф., засл. врача РФ, академика МАИ, ЕАЕН, РАЕН, АМТН О.И. Ефанова, М., МГМСУ, 2007. – С. 90-102
Физические факторы, применяемые в стоматологии. Логико-дидактические схемы практических занятий по физиотерапии. Учебно-методическое пособие. Под ред. зав. каф. физиотерапии МГМСУ, д. м. н., проф., засл. врача РФ, академика МАИ и АМТН О.И. Ефанова, М., МГМСУ, 2007. – С. 2-4; 7-14; 17-20; 23-25; 28-42; 52-53.

Допоміжна:
1. Муравянникова Ж.Г. Основы стоматологической физиотерапии. – Ростов-на-Д., «Феникс», 2002. – С. 255-259.

Сатыго Е. А., Сатыго И.А. Поверхностная электромиография как средство дифференциальной диагностики височнонижнечелюстных дисфункций и дисфункций в области шеи. Стоматологический вестник №3 (11). 2007 С. 62-63
Virgilio F. Ferrario, Gianluca M. Tartaglia, Francesca E. Luraghi, Chlarella Sforza Поверхностная электромиография как средство дифференциальной диагностики височнонижнечелюстных дисфункций и дисфункций в области шеи.. «Стоматология сегодня». – № 8 (68). – 2007. – С. 56.
Улащик В.С. Общие принципы лечебно-профилактического использования физических факторов. – Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. 1992, № 5-6 сентябрь – декабрь. С. 3-11.

Ситуаційні завдання:

Пацієнт 46 років з діагнозом неврит лицьового нерва М79.2Х. Перерахуйте рекомендовані фізіотерапевтичні процедури в гостру стадію і у відновлювальний період.
Пацієнт 42 років з діагнозом невралгія трійчастого нерва. Призначте фізіотерапевтичні процедури в період загострення.

Тестові завдання вхідного контролю:

При невралгії трійчастого нерва в період стихання загострення проводять електрофорез:

а) новокаїну, лідокаїну, тримекаина

б) вітаміну В1

в) йоду, лідази

Для анальгезуючого ефекту імпульсними струмами при невралгії вібрація під електродами:

а) важлива

б) не має значення

Для протизапальної терапії при невриті лицьового нерва в відновлювальний період проводять:

а) електрофорез саліцилової кислоти

б) фонофорез гідрокортизону

в) електрофорез новокаїну

Для поліпшення мікроциркуляції при невралгії трійчастого нерва в період стихання загострення призначають:

а) Ультратонтерапія

б) дарсонвалізацію

в) електрофорез саліцилової кислоти

г) електрофорез новокаїну

Для нормалізації функції ЦНС при невралгії трійчастого нерва проводять:

а) електросон

б) електрофорез брому на комірцеву область

в) транскраниальную електроаналгезія

г) електрофорез йоду, лідази

При невралгії трійчастого нерва виражене запалення усувають:

а) УФО

б) ІК-лазеромагнітотерапія

в) масажем

Для усунення склеротичних і рубцевих змін трійчастого нерва проводять:

а) електроміостимуляція

б) електрофорез новокаїну

в) УЗ-терапія, ОФФ лідази

Фізіоллікування невралгії язикоглоткового нерва в період загострення:

а) УВЧ

б) УФО

в) диадинамотерапия

г) ІК-опромінення

д) електросон

Для поліпшення трофіки при невралгії трійчастого нерва в період стихання загострення проводять:

а) ЧЕНС

б) ДДТ

в) магнітотерапію

г) Ультратонтерапія

д) дарсонвалізацію

При невриті лицьового нерва в гострій стадії призначають:

а) ІК-лазеромагнітотерапія

б) УФО

в) масаж

г) магнітотерапія

При невриті лицьового нерва в відновлювальний період призначають:

а) ІК-опромінення

б) УФО

в) електростимуляція мімічних м’язів

г) ультразвук

д) електросон

Фізіотерапія при невриті нижнього альвеолярного нерва в ранній відновний період:

а) гальванізацію або лікарський електрофорез

б) дарсонвалізацію

в) УФО

г) Ультратонтерапія

д) мікрохвильову терапію

При фізіолікуванні невралгії трійчастого нерва необхідно контролювати:

а) артеріальний тиск

б) зміни в характері болів

в) пульс

г) температуру тіла

При діагностиці невриту лицьового нерва проводять:

а) електродіагностика

б) ЕОД

в) електросон

г) електрообезболіваніе

Електрозбудженість пульпи при невриті трійчастого нерва:

а) знижена

б) підвищена

в) в межах норми

УВЧ-терапія при прозопалгія показана для купірування:

а) запалення і болю

б) запалення, але не болю

в) болю, але не запалення

При лицьовому болю ІК-опромінення показано в області:

а) зони болю

б) шийного відділу хребта

в) поперекової області

Тести підсумкового контролю:

Лікування світлом при прозопалгії застосовується:

а) місцеве і загальне

б) місцеве, але не загальне

в) загальне, але не місцеве

Зниження відчуття дотику і електрозбудності характерно для:

а) невралгії трійчастого нерва

б) невриту трійчастого нерва

Тривалість курсу дарсонвалізації при лікуванні невриту нижньоальвеолярного нерва:

а) 2-5 процедур

б) 5-10 процедур

в) 10-15 процедур

При невриті трійчастого нерва курс електрофорезу анестетиків складається з:

а) 1-5 процедур

б) 5-10 процедур

в) 15-20 процедур

Курс мікрохвильової терапії при невриті лицьового нерва складається з:

а) 5-7 процедур

б) 15 процедур

в) 20 процедур

Контактна фізіотерапія (постійний і імпульсний струми) в лікуванні прозопалгії не відображено при:

а) гострий гнійний запальний процес

б) хронічної і підгострій стадіях запалення

в) ураженнях шкірних покривів або слизової оболонки порожнини рота

г) епілепсії

При лікуванні глосалгії проводиться дарсонвалізація:

а) шкіри обличчя

б) губ і щік

в) мови

Тривалість процедури дарсонвалізації при лікуванні глосалгії:

а) до 10 хв

б) до 20 хв

в) до 40 хв

УВЧ-терапію при больовому синдромі зазвичай поєднують з:

а) мікрохвильової терапією

б) парафінотерапією

в) флюктуоризація

г) УФО

При глосалгії під час електрофорезу електрод з лікарською речовиною розташовують:

а) на мові

б) слизовій оболонці порожнини рота

в) підборіддя

До загальних методів лікування прозопалгія відноситься:

а) парафінотерапія

б) електросон

в) трнскраніальная електроаналгезія

г) мікрохвильова терапія

д) КУФ

Тривалість процедури ІК лазеромагнітотерапії невриту становить:

а) 5-10 сек

б) 3-10 хв

в) 20-40 хв

Магнітотерапія в клініці лицьових болів застосовується для купірування:

а) набряку, але не болю

б) набряку і болю

в) болю, але не набряку

При невриті гілок трійчастого нерва УЗ терапія проводиться при інтенсивності впливу:

а) малої

б) середньої

в) великий

Курс УЗ-терапії при лікуванні невриту становить:

а) 2-3 процедури

б) 5-6 процедур

в) 10-12 процедур

Повторний курс УЗ-терапії можна проводити не раніше, ніж через:

а) 2-4 тижні

б) 2-3 місяці

в) 2-4 роки

Електрозбудність пульпи при невралгії трійчастого нерва:

а) знижена

б) в межах норми

в) підвищена

Болезаспокійливу дію найбільш виражено у:

а) імпульсних струмів

б) постійного струму

в) інфрачервоного випромінювання

При невралгії трійчастого нерва в гострий період для зниження болю застосовують:

а) контактні методи фізіотерапії

б) неконтактні методи фізіотерапії

При глосалгії для зниження емоційної активності призначають:

а) загальне ультрафіолетове опромінення

б) електросон

в) душ Шарко

Тривалість курсу ІК-лазеромагнітотерапії при лікуванні невриту:

а) 5 процедур

б) 10 процедур

в) 20 процедур

Для введення анестетиків при стомалгіі застосовують:

а) змінний імпульсний струм низької частоти

б) змінний струм високої частоти

в) постійний безперервний струм

г) імпульсний постійний струм

Тема 10. Фізична реабілітація при вроджених аномаліях розвитку щелеп та порушеннях прикусу у дітей.

Актуальність. Клініко-фізіологічне обґрунтування використання засобів ФР при вроджених аномаліях розвитку та порушеннях прикусу у дітей. Показання та протипоказання до призначення засобів ФР. Основні методичні підходи та особливості проведення ЛФК при реконструктивних операціях з приводу незрощення губи, твердого та м’якого піднебіння, при функціональних порушеннях та аномаліях розвитку прикусу у дітей. Періоди застосування ЛФК у стоматології дитячого віку, їх задачі. Рухові режими. Особливості лікувального масажу. Оцінка ефективності використання засобів ФР.

Ущелина губи, альвеолярного відростка, твердого та м’якого піднебіння належить до поширених клінічних форм вродженої патології.

Важливою організаційної передумовою досягнення оптимальних результатів реабілітаційного процесу є пропозицію необхідність проведення комплексного лікування дітей з вродженими аномаліями і вадами розвитку органів тканин щелепно-лицьової в умовах спеціалізованих центрів або установах, знаходяться під їх методичним керівництвом і контролем. Тільки таке вирішення питання може забезпечити висококваліфіковану допомогу і дозволить утвердитися в правильності обраної і здійснюваної тактики.

Тільки комплексна, своєчасно і планомірно здійснювана спеціалізована допомога хворим з вродженими вадами обличчя та щелеп дозволяє забезпечити оптимальний анатомічний і функціональний ефект лікування і повну реабілітацію дітей в дошкільному віці.

Головна мета навчання (загальна): вміти ефективно використовувати засоби, форми і методи ФР при вроджених аномаліях розвитку та порушеннях прикусу у дітей, а також тактику фізичної реабілітації при при реконструктивних операціях з приводу незрощення губи, твердого та м’якого піднебіння, при функціональних порушеннях та аномаліях розвитку прикусу у дітей.

Конкретні цілі:знати

Визначити показання до призначення ФР при вроджених аномаліях розвитку та порушеннях прикусу у дітей.
Визначити режим руховий активності при при реконструктивних операціях з приводу незрощення губи, твердого та м’якого піднебіння, при функціональних порушеннях та аномаліях розвитку прикусу у дітей.
Сформулювати завдання, методи і методики ЛФК в дитячій стоматології.

Для досягнення цілей навчання необхідні базисні знання-уміння:

Інтерпретувати клінічні дані до призначення ФР при вроджених аномаліях розвитку та порушеннях прикусу у дітей для складання реабілітаційної програми.
Інтерпретувати стан дітей при вроджених аномаліях розвитку та порушеннях прикусу.
Інтерпретувати етіопатогенетичні механізми захворювання і функціональні порушення при вроджених аномаліях розвитку та порушеннях прикусу у дітей для формулювання реабілітаційного діагнозу.
Оцінювати дані про зміну функціонального стану органів і систем при різній патології під впливом реабілітаційних чинників.

Для оцінки віхідного уровня знань пропонується вирішити наступні завдання:

Принципи застосування фізичних чинників при лікуванні невралгії, невриту.
Фізичні методи для діагностики захворювань нервів особи: ЕОД, електродіагностика. Механізм дії. Методики. Апаратура.
Фізіолікування при невралгії трійчастого нерва G50 00 в період загострення: ІК-опромінення, УВЧ-терапія, опромінення низькоінтенсивних лазером, Пайлер-світло, ІК-лазеромагнітотерапія, УФО, УВЧ-індуктотермія, магнітотерапія, електросон, транскраніальна електроанальгезія. Механізм дії. Методики. Апаратура.
Фізіотерапія при невралгії трійчастого нерва G50 00 в період стихання загострення: електрофорез місцевоанестезуючих засобів, ДДТ, ампліпульстерапія, флюктуоризація, УЗ, ОФФ, ЧЕНС, дарсонвалізація, ультратонтерапія. Механізм дії. Методики. Апаратура.
Фізіотерапія при невриті гілок трійчастого нерва в ранній відновний період: дарсонвалізація, ультратонтерапія, гальванізація, лікарський електрофорез. Механізм дії. Методики. Апаратура.
Фізіолікування при невриті гілок трійчастого нерва в пізній відновний період: ІК-опромінення, парафінотерапія, УЗ, ОФФ. Механізм дії. Методики. Апаратура.
Фізіотерапія при невриті лицьового нерва в гостру стадію: ІК-лазеромагнітотерапія, опромінення низькоінтенсивних лазером, Пайлер-світло, УФО, УВЧ-терапія, мікрохвильова терапія, магнітотерапія, гальванізація комірцевої області. Механізм дії. Методики. Апаратура.
Фізіолікування при невриті лицьового нерва в відновлювальний період: електроміостімуляція, ІК-опромінення, парафінотерапія, лікарський електрофорез, УЗ, ОФФ. Механізм дії. Методики. Апаратура.

Муравянникова Ж.Г. Основы стоматологической физиотерапии. – Ростов-на-Д.: «Феникс», 2002. – С. 222-232.
Бернадский Ю.И. Основы ЧЛХ и хирургической стоматологии. – Витебск: Медицина, 1998.
Шаргородский А.Г. Воспалительные заболевания челюстно-лицевой области и шеи. – М., 1989.
Улащик В.С. Общие принципы лечебно-профилактического использования физических факторов. – Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. 1992, № 5-6 сентябрь – декабрь. С. 3-11.

У центрі по диспансеризації та лікування дітей з вродженою патологією щелепно-лицьової області застосовується з 1978 р поетапний метод лікування, що включає передопераційну ортопедичну підготовку (Є.Ю. Сімановська, Т.В. Шарова, 1978). На 1 етапі лікування — в перші години і дні життя дитини — виявляється ортопедична допомога, метою якої є створення умов для подальших хірургічних етапів. В умовах пологового будинку дітям, які мають вроджену розколину губи і піднебіння, підбирають, припасовують і фіксують преформований стандартизоваий ортопедичний апарат залежно від виду ущелини. Даний вид апарату дозволяє зменшити величину ущелини і забезпечити повноцінне замикання альвеолярної дуги з мінімальним сагиттально невідповідністю альвеолярних відростків.

На 2 етапі лікування — в умовах спеціалізованого хірургічного відділення стаціонару — проводиться одномоментна хейлорінопластіка. При готовності дитини по загальносоматичному статусу, а також при наявності сформованої альвеолярної дуги у дітей при однобічній ущелині оперативне втручання проводиться в 6 міс, а при двосторонній — в 8 міс.

На 3 етапі лікування — після оперативного втручання з приводу ущелини губи — триває апаратурне лікування, метою якого є реконструкція хибно розвиненої верхньої щелепи: створення кісткового склепіння твердого піднебіння і тренування м’язів м’якого піднебіння. Крім цього, проводяться заняття з логопедії, Логоритміка, лікувальна фізкультура; здійснюється масаж як в області верхньої губи і крил носа, так і м’язів м’якого піднебіння.

На 4 етапі лікування — в умовах спеціалізованого хірургічного відділення стаціонару — проводиться уранофарінгопластіка і заходи, спрямовані на формування піднебіння, відновлення функції мови, дихання і психофізіологічного розвитку дитини.

На 5 заключному етапі реабілітації триває послідовне проведення заходів, що включають загальнозміцнюючу терапію, закріплення результатів відновлення мовної функції, дихання, жування, ковтання, усунення парафункций мімічний м’язів, коригуючі хірургічні заходи.

Поетапно проводиться комплексне лікування дітей з вродженою щілиною губи і піднебіння, що включає ортопедичну реконструкцію хибно розвиненою верхньої щелепи за допомогою спеціально сконструйованої апаратури, методичний комплекс відновлення мовної структури сприяє не тільки стимуляції функції нейром’язової системи, а й активізує процеси росту і розвитку недорозвинених фрагментів верхньої щелепи, зменшенню протяжності і розмірів вродженого дефекту. Оптимізуються умови вигодовування дитини, її фізичний розвиток, що вельми позитивно позначається на створенні умов, необхідних для успішного проведення оперативного втручання як в області губи, так і піднебіння.

Досвід використання комплексу зазначених заходів дозволяє проводити одномоментно хейлорінопластіку (А.П. Щеглова, 1997), виключає необхідність порушення цілісності кісткової основи дистального відділу твердого піднебіння і крилоподібних відростків основної кістки при уранопластиці, сформувати звід і подовжити м’яке піднебіння, що, в свою чергу, сприяє відновленню анатомічної форми і функції піднебінно-глоткового затвора. Створюються сприятливі умови для відновлення в ранні терміни голосу і мови дитини, виключаються вторинні деформації, що створює можливість дитині вчитися з 1 класу разом зі здоровими однолітками.

Таким чином, раннє поетапно проводиться комплексне лікування, методика якого відпрацьована і успішно використовується, дозволяє відновити не тільки життєдіяльність організму, але і забезпечити ефективні умови для неї. Переваги цієї методики виражаються в ранній реабілітації хворих, що створює базові умови для психофізіологічного та інтелектуального розвитку дітей.

Література:
Основна

Робустова Т.Г.Учебник хирургической стоматологии. Изд.3.,М.,2008,618 стр.
Руководство по хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии. В 2-х частях. Под ред. член- корр. РАМН Безрукова В.М. и проф. Робустовой Т.Г. ,М.,2010, 1200 стр.
«Стоматологический инструментарий: Цветной атлас», Э.А. Базикян, М., ГЭОТАР-Медиа, 2007.
Хирургическая стоматология и челюстно-лицевая хирургия. Национальное руководство / под ред. А.А. Кулакова, Т.Г. Робустова, А.И. Неробеев. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. – 928с.
Булатовская Б.Я. Лечение врожденных расщелин верхней губы // Вопросы восстановительной хирургии, травматологии и ортопедии Свердловск, 1970. — С. 53-65.
Булатовская Б.Я., Блохина С.И. Новая форма организации диспансерного наблюдения за детьми с врожденными расщелинами лица и неба. /’/ Специализированная помощь в хирургии: сб. тр. Свердловск, 1978. — С. 65-69.

Допоміжна

Дробышев А.Ю., Анастасов Г.А.Основы ортогнатической хирургии. М.,изд-во «Печатный город»,2007, 55 стр

Гуцан А.Э. Врожденные расщелины верхней губы и неба. Актуальные аспекты проблемы. Кишинев, 1980; С. 100-142.

Давыдов Б.Н. Аномалии и деформации лицевого скелета у -больных с расщелинами верхней губы и неба. — Тверь: изд-во ТГМА, 1999. 104 с.

Контрольні питання.

1.Дайте визначення аномалії прогнатичний прикус.

Які етіологічні фактори впливають на розвиток прогнатичного прикусу.
Які патогенетичні механізми розвитку прогнатичного прикусу.

4.Классіфікація прогнатичного прикусу.

Які аномалії положення зубів і будови зубних дуг характерні для прогнатичного прикусу.
Які аномалії розвитку щелепних кісток характерні для прогнатичного прикусу.

7.Клініческая картина прогнатіческій прикусу.

8.Методи лікування прогнатичного прикусу в період сформованого молочного і раннього змінного прикусу.

9.Методи лікування прогнатичного прикусу в період пізнього змінного прикусу.

10.Методи лікування прогнатичного прикусу в період постійного прикусу.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Задача 1.
Дитина В., 6 років.

Зі слів мами дитина народилася в строк. Вага при народженні 3300 г. На фотографії представлений верхній відділ власне порожнини рота.

Питання і завдання:

Опишіть st. localis (див. рис.).
Поставте діагноз.
Вкажіть можливі причини даної патології і час їх дії.
Перерахуйте функціональні порушення при цій патології.
Складіть план комплексного лікування і реабілітації дитини.

Має місце щельовідний дефект м’якого і частково твердого піднебіння, хронічні гіпертрофічні розростання слизової оболонки носоглотки грибовидной форми. Ширина щілини по лінії А 1,8 — 2 см, фрагменти м’якого піднебіння укорочени. Вроджена неповна ущелина твердого та м’якого піднебіння. Даний вроджений порок розвитку щелепно-лицьової області сформувався період з 7 по 12 тиждень вагітності (перший триместр). Причиною формування вродженої патології можуть бути або спадкові чинники, або несприятливий вплив факторів зовнішнього середовища (тератогенних). Порушені функції смоктання, ковтання, зовнішнього дихання, речі. Уранопластика в 4 — 6 років, з 3х-річного віку заняття з логопедом і ортодонтичне лікування в до — і післяопераційному періоді.

Задача 2.
Юнак Д., 16 років.

Скарги на біль в області нижньої щелепи з двох сторін, кровотеча з порожнини рота, неможливість щільного змикання зубних рядів.

З анамнезу: близько півгодини тому в бійці отримав удар кулаком в область нижньої щелепи справа.

Свідомості не втрачав.

Пітання і завдання:

Опишіть рентгенограму
Поставте попередній діагноз.
Вкажіть, які додаткові діагностичні заходи необхідні для уточнення діагнозу. Вкажіть можливі результати додаткового обстеження.
Поставте заключний діагноз.
Складіть кілька варіантів лікування.

Недорозвинення половини нижньої щелепи може бути симптомом

родової травми виросткового відростка нижньої щелепи *
синдрому Гольденхара *
геміфаціальной мікросомії *
синдрому Ван-дер-Вуда
синдрому Олбрайта

Дитина 14 років. Прогнатичний прикус, сагиттальная щілину 5 мм. Проміжків між верхніми зубами немає. Яка повинна бути тактика лікаря?

Видалити 14 і 24 зуби і застосувати апарат Гуляєвої
Застосувати ковзаючу дугу Енгл
Застосувати моноблок Андрезена — Гойпля
Видалити 14 і 24 зуби і застосувати апарат Катца
Застосувати апарат Хургіна

Дитина 8 років. Подвійне підборіддя, пташине обличчя. Протрузія верхніх фронтальних зубів, горби тимчасових бічних зубів стерті, моляри змикаються по 2 класу. Готичне небо. Рентгенологічно стан ЗЧС в межах норми. Назвіть причину аномалії.

Інфантильне ковтання
Відсутність стертості тимчасових зубів в період редукції тимчасового прикусу
Ротовий дихання
Сон на низькій подушці
Підпирання підборіддя сидячи за партою

Дитина 6 років. Перші постійні моляри змикаються однойменними буграми, сагиттальная межрезцовая щілину 3 мм. встановіть діагноз

Хибна прогнатия
прогнатіческій прикус легкого ступеня
прогнатіческій прикус середнього ступеня
прогнатіческій прикус тяжкого ступеня
Альвеолярна біпрогнатія
Дитина 10 років. Верхній зубний ряд має V — подібну форму, сагиттальная щілину — 3 мм. 2 клас Енгл. Нижній зубний ряд розвинений нормально. Назвіть апарат:
Катца
Хургіна
Енгл (ковзний)
Гуляєвой
Лурі

Що таке симптом Цілінскої?

мезиальна сходинка між дистальними поверхнями других тимчасових молярів в період редукції тимчасового прикусу
Дистальна сходинка між дистальними поверхнями других тимчасових молярів в період редукції тимчасового прикусу
мезиальна сходинка між мезиальная поверхнями друге тимчасових молярів в період редукції тимчасового прикусу
мезиальна сходинка між дистальними поверхнями перших тимчасових молярів в період редукції тимчасового прикусу
мезиальна сходинка між дистальними поверхнями других тимчасових молярів в період сформованого тимчасового прикусу

Назвіть механічний апарат для лікування прогнати

Стаціонарні апарати Енгл на в / ч і н / ч, еластики 2 типу
Трейнер
Апарат Хургіна
Апарат Катца
Гуляєвої

Дитина 5,5 років. При профілактичному огляді відзначено відсутність диаст, трьом і медіальної сходинки Цілінскої. Якою має бути тактика лікаря?

Втручання лікаря — ортодонта не потрібні
Заходи 1 диспансерної групи

Кафедра реабілітаційної та спортивної медицини

Донецького національного медичного університету

Рубрики